Розділ 5 — Новий дім, стара піца і ще старіші пригоди; 5,1 — Пошук ідеального простору

Перший ранок у новому будинку почався з запаху пилу, фарби і... кави. Дуже дивної кави.

— Хто заварив це? — Лея з недовірою вдивлялася в чашку, яку тримала на витягнутій руці, наче то була ампула з вибухонебезпечною речовиною.

— Я, — не винувато зізнався Вирій. — Це... експеримент. Я додав трохи кориці, соєвого соусу і каплю соусу табаско. Щоб освіжити смак.

— Це не смак, це диверсія, — пробурмотіла Тесса, сідаючи на ще не до кінця прикручений стілець на кухні.

Кухня в новому агентстві була головною гордістю. Простора, з великими вікнами, мармуровою стільницею (ну, імітацією мармуру, звісно), великою піччю та новеньким тістомісом, якому дали ім’я Пухлик. На стіні вже висіла табличка «Кухня Пі і Ца», а поруч — маленька поличка з приправами, серед яких були як звичні, так і дуже підозрілі баночки з написами типу «Сіль із зітхання», «Паприка двозначності» і «Орегано шансів».

— Ну що, робимо першу піцу в новому домі? — підморгнув Вирій, попри ранній ранок уже встигнувши одягнути фартух з написом «Ца знає смак життя».

— Давайте, — усміхнулась Лея. — Але цього разу без клонів, флешок і диму.

Тесса, вже зручно вмостившись у кутку кухні, тримала в руках блокнот. У ньому був новий рецепт піци, що народився під час однієї з безсонних ночей у квартирі з обгорілими стінами:

Піца «Тріо»: основа з ледь карамелізованою цибулею, прошуто, сиром з димком і таємним інгредієнтом — конфітюром з інжиру.

— Почнемо! — Лея змахнула лопаткою для піци, немов стартовим пістолетом.

Через п’ятнадцять хвилин на столі стояла піца. Пишна, блискуча, апетитна. І… вона почала пузиритись. Не від спеки. Вона просто… жила.

— Вирій… — повільно озвалась Лея.

— Я не додавав дріжджі з Лабораторії гастроклонів. Чесно!

Піца підстрибнула.

— ВОНА ПІДСТРИБНУЛА! — закричала Тесса, ховаючись за стілець.

— Спокійно! — вигукнув Вирій. — У мене є план! — Він схопив коробку для піци і обережно накрив нею живу піцу, яка тепер намагалася вивільнитись з-під картону, мов покемончик.

— А це точно план? — скептично глянула Лея.

— Це прототип плану.

— Треба зафіксувати, — зітхнула Тесса і записала у блокнот: «Піца не повинна мати власної волі. Принаймні до дегустації».

Проте попри фіаско з першою піцою, відкриття нового будинку-агентства пройшло напрочуд зворушливо.

На головному вході з'явилася табличка «Детективне агентство Пі і Ца», стилізована під вивіску старого італійського кафе. На фасаді будинку виросли ящики з базиліком і розмарином, а під вікнами поставили лавочку для допитів (офіційно — для гостей).

— Знаєш, — сказала Лея, коли вони разом з Вирієм прибивали останній гачок для фартухів, — мені здається, тут почнеться новий розділ.

— Сподіваюсь, не кулінарного жаху, — підморгнув він.

Тим часом Тесса стояла перед дзеркалом у коридорі. В руках вона тримала новенький жетон детектива — справжній, офіційний, з гербом Гастроніму.

— Офіційно. Ми справжні. Детективи, — прошепотіла вона.

Ззаду підкрався Ерік:

— Ну, принаймні ти справжня. Я — просто привабливий консультант. І, можливо, трішки — той, хто приніс тобі інжировий конфітюр…

— Ти підсипав мені правду знову? — скептично глянула Тесса.

— Тільки в погляді, — усміхнувся Ерік, роблячи вигляд, що не щойно прибив полицю навскіс.

І хоч піца вийшла підозріло живою, а Ерікова полиця — кривою, усе було правильно. Троє детективів, одне агентство, і сотні пригод попереду.