4.11 — Обличчя Аґати

«Це не просто старе приміщення… Це пастка. Це сцена. І ми — її фінальний акт.»

Так подумала Тесса, коли вони бігли через зал, який стрімко заповнювався димом і дивним ароматом печених трав, спецій… і карамелізованого оцту. Технічна пастка з кулінарним характером.

— «Не люблю, коли кімната пахне як салат-гриль!» — крикнув Ерік, витягуючи Тессу з-під падаючої балки.

— «Це ще добре, що не борщ!» — долинув голос Ца, який уже допомагав Лєї вибиратись з-під столу. Вирій кинув погляд на центральну конструкцію — вогонь уже починав хапати дерев’яну підлогу.

— «А де… вона?» — Лея обернулась — постаті в чорному не було.

— «Вона хотіла щось показати… або нас перевірити.» — Тесса закашлялась, притримуючи куртку на обличчі. — «Це була гра.»

— «Не гра. Це… реванш.» — прошепотіла Пі, тягнучи за собою знайдену коробку з написом "Ratatouille.exe — beta_v3".

Підлога тріснула. Всі похитнулись. Вирій знову зреагував першим — метнувся до ригеля і натиснув приховану панель — спрацював аварійний люк у підлозі.

— «Знову вниз?» — вигукнула Лея, — «Ми ж щойно звідти вилізли!»

— «Тепер це наш єдиний вихід. І… можливо… вхід до її справжньої кухні.» — відповів Вирій.

Під землею.

Коридори. Сухе повітря. Лампочки блимали в такт серцю.

— «Я відчуваю, що ми близько...» — Пі зупинилась. — «Це запах... клонуючого желе з присмаком розмарину.»

— «Я все ще не розумію, чому ти це знаєш.» — пробурмотів Ерік, який прикривав тил із Тессою.

— «Дивись!» — Ца вказав на стіну.

Там було проєктовано голограму. Аґата. Молодша. Щаслива.

— «Мене звали Аґата. І я хотіла створити ідеальний смак. Але мене зрадили. Вони сміялись з моїх оливок. Вони викинули мою ідею.»

Зображення змінилось. Лабораторія. Клітки. Клони в халатах.

— «Я клонувала геніїв кулінарії. Але тільки один був стабільний. Вирій. Решта — божеволіли. Лея була нестабільною. Тесса — занадто цікава. Але він… він був балансом.»

Всі повернулися до Вирія.

— «То я… її експеримент?» — прошепотів він.

— «Ні. Ти — наш друг.» — Лея стиснула його руку.

— «І ти — справжній.» — додала Тесса.

— «Дивіться!» — Ерік вказав на термінал. — «Тут дані про всіх клонів. І... кнопку “Повернення до основного рецепта”.»

— «Це не фінал. Це... вибір.» — Пі подивилась на Ца.

— «Знищимо систему — зникнуть клони, але й рештки особистості Аґати. Або... залишимо шанс її відновлення.»

— «Я знаю, що зробити.» — сказала Тесса.

Вона натиснула кнопку з написом “Очистити лінію смаку. Почати з чистого тіста.”

Лампочки згасли.

Через пів години, біля входу.

Група стояла під нічним небом.

— «Тобто Аґата… зникла?» — запитала Лея.

— «Можливо, вона повернеться. Але не як ворог. А як новий рецепт.» — відповіла Пі.

— «Мені все одно лишилось одне питання...» — задумливо сказав Ерік.

— «Що саме?» — перепитала Тесса.

— «Коли я був під дією тієї правдопіци… я, бува, не казав щось типу “я тебе люблю”?»

Тесса почервоніла. Задивилась у зірки.

— «Ти сказав, що я твоя улюблена спеція.»

— «О-о… це… це навіть серйозніше.» — засміявся він.

І з-за дерев виглянула зоря.