4.10 — Тінь Аґати

Година четверта. Холодне повітря ранку пронизує вузькі вулички старої частини Гастроніму. Десь ледь світиться вивіска старої піцерії «Il Primo Pezzo», де колись розпочалась кулінарна слава Аґати... і її падіння.

— «Так, я пам’ятаю цей фасад. Бачиш оцю тріщину в цеглі? Саме тут вона розбила коробку з “Оливковим шедевром”.» — прошепотіла Пі.

— «І більше ніколи не брала участі в конкурсах...» — додав Ца. — «Але почала залишати підозрілі листівки і тіні в кадрах з камер.»

— «Це щось на кшталт піцерійної вендетти?» — перепитав Ерік, тримаючи в руках маленький ліхтарик і коробку з знеболювальними — на випадок чергової правдопіци.

Тесса перевірила замки. Вхід був прочинений.

— «Це пастка?» — насторожилась Лея.

— «Очевидно.» — зітхнув Вирій і відсунув двері.

Вони увійшли. Усередині — пил, залишки коробок, запах сухого тіста і щось... ще. Щось свіже.

— «В хлібопекарні це називається “фантомне бродіння” — коли запах тіста з’являється там, де давно нічого не готували...» — пробурмотів Ерік. — «Але це не той випадок. Тут щось є.»

— «Сліди.» — Тесса присіла й показала відбитки черевиків. — «Недавні. Один важкий. Інший — легкий. Дивись, цей як у неї, Аґати — коротка хода, каблук трохи стертий зліва.»

— «А другий?» — Ца нахилився. — «Ширший, чоловічий. І, схоже, знайомий…»

— «Зачекай...» — Пі взяла планшет і відкрила базу даних. Порівняння тривало кілька секунд.

— «Ні. Невідомий. Але він був тут раніше. І не сам.»

Вони просувались у темний зал. Піч стояла порожня, але над нею — проєктор, націлений на стіну. Поруч — флешка, позначена лише двома літерами: AG.

— «Дивимось?» — запитала Тесса.

— «Готові.» — озвались усі.

Зображення засвітилось. На екрані — стара домашня камера. Юна Аґата у білій фартушці крутить піцу в повітрі. Позаду — натовп. Аплодують. Кулінарний конкурс. Вона сміється.

А потім — кадр з її поразки. Єнот, у вишиванці, отримує кубок.

Обличчя Аґати — закам’яніле.

Наступні кадри — темна кімната. Стіл. Стратегії. Креслення. Клітини зі смаковими рецепторами, клонувальні трубки.

Останній кадр — чорне тло і слова: “Мене викреслили з рецепту. Тепер я — новий інгредієнт.”

— «Тобто вона… почала з болю. Але хтось їй допомагав. Хтось тут був.” — Тесса клацнула паузу.

— «І тепер ми знаємо, хто лишив ті сліди.» — Лея тримала в руках маленьку чорну рукавичку. — «Пахне шавлією. Як у тому листі.»

— «Але хто цей “інший”?» — спитав Вирій.

— «Може, той, кого вона клонувала?» — здогадався Ерік. — «Або той, хто її саму…»

Раптово проєктор клацнув і згас. Десь зверху — кроки.

— «Нас помітили.» — Пі вже тягнулась до свого детективного спорядження. — «Час зустрітись із привидом.»

— «Привидом піци?» — промимрив Ерік, уже шкодуючи, що не залишився вдома з кексами.

З темряви пролунало:

— «Але я вас чекала.»

І з тіні вийшла постать. Жінка. Очі блищать. В руках — пульт.

— «Аґато?» — прошепотіла Тесса.

— «Не зовсім.» — відповіла постать. — «Аґата вже не та. Але тепер ви дізнаєтесь, ким я стала.»

І тоді...

СВІТЛО. Дим. Підлога починає провалюватись.

— «Пастка!» — вигукнув Ца, схопивши Пі за руку. Вони стрибнули вбік.

— «Тікаємо!» — крикнула Лея, схопивши Тессу.

І тільки Ерік прошепотів:

— «Ну, в кого є ще одна піца з антидотом?..»