4.9 — Аґата з минулого

У відносній тиші новооблаштованого офісу-лабораторії, ще вологого після клони-водяної апокаліпсисної ін’єкції, Пі гортає старі файли. Тесса з еріковим чаєм у руках (він його тепер готує виключно мовчки, після правдопіци) стоїть біля дошки зі схемами.

— «Всі нитки ведуть до неї, — задумливо промовляє Тесса. — Але щось не сходиться. Усе це виглядає… надто ретельно організовано. Аґата не лишає слідів. Але отже, хтось їх залишає замість неї.»

— «Фантомна Аґата?» — Вирій сидить навпочіпки на столі, роздивляючись вікно. — «А якщо це зовсім не вона?»

— «Або...» — Лея присуває ноутбук. — «Це вона, але не зовсім вона.»

— «Не зовсім?» — Пі насторожено насуплює брови.

— «Я знайшла один дивний слід. Камери з того вечора, коли зникла вантажівка пепероні, зняли постать, дуже схожу на Аґату. Але...» — Лея натискає кнопку.

На екрані — кадр з нічного відео: силует у капюшоні йде повз камеру. Поруч у кутку — відображення у дзеркальній поверхні фургона. І... два відображення.

— «Клон?» — стиха каже Тесса.

— «Або двійник.» — додає Вирій. — «Або ще щось гірше.»

— «Що може бути гірше?» — озивається Ерік з кухні, мовби випадково. — «Тільки не кажіть, що Аґата була головною в тій лабораторії.»

Усі замовкають.

— «Ні-ні-ні, зачекайте, це була лише гіпотеза!» — Ерік підкидає руки, обпікаючись гарячим тостом.

— «Але вона... могла мати зв’язки.» — Пі повільно починає малювати схему на дошці. — «Лабораторія гастроклонів. Вантаж з пепероні. Синій Базилік. Фан-клуб Ратона. І... оцей слід на відео.»

— «А ще лист від неї...» — Тесса виймає з шухляди конверт, знайдений після пожежі. Він був вцілілим, бо застряг між книжками. Рукописна записка пахне смаженою шавлією.

«Ви були ближче, ніж здається. Усе почалось раніше. Я чекатиму у тому самому місці, де все скінчилось.»

— «Це що — загадка з зворотнім таймером?» — Вирій підморгує Леї. Вона злегка всміхається.

— «Але де це “місце, де все скінчилось”?» — Тесса дивиться на карту міста Гастронім.

— «Найстаріша піцерія?» — припускає Ерік.

— «Каналізація під нею?» — додає Вирій.

— «Або дах?» — Пі одразу встає.

— «Місце, де вона програла конкурс “Шматок року”?» — Лея ледь не підстрибнула. — «Саме там почалась її одержимість!»

Тиша.

— «Геніально.» — каже Тесса. — «Збираємось. Вирушаємо туди на світанку.»

— «А зараз?» — питає Ерік, сподіваючись, що ще встигне спекти кекс.

— «А зараз...» — Вирій підходить до дверей. — «Трохи відпочинку. Бо завтра ми побачимо або Аґату... або когось ще страшнішого.»

— «Кого?» — насторожується Лея.

— «Ту, ким вона могла б стати, якби не втратила той конкурс.»

Тиша. Потім усі водночас:

— «О, Ратон.»

І лише з кухні лунає грізне:

— «ХТО З’ЇВ МОЮ ОЛИВКУ!?»