4.7 — Поцілунок не того і привіт з минулого

Почалось усе з того, що Лея вийшла з душу — у спортивках, з вологим рушником на голові і повним переконанням, що вона сама в квартирі.

— Вирію, я залишила ноутбук внизу, глянь там файли по Аґаті! — гукнула вона, спускаючись сходами й на ходу витираючи волосся. — І, до речі, я не зла, що ти мене оббризкав соком. Просто зроби це ще раз — і втратиш брову.

— Я тут, — відповів знайомий голос з кухні. Вирій стояв спокійно, гортаючи якісь документи.

Лея зітхнула, обіперлась плечем об двері, подивилась на нього з посмішкою і, чомусь не надто задумуючись, підбігла й чмокнула його у щоку.

— За сок. Але пробачаю, — сказала вона й хотіла вже йти, але тут він повернувся до неї з виразом легкої розгубленості.

— Леє... Я ніколи не оббризкував тебе соком.

Вона застигла.

— Що?

— І ми не бачилися з тобою з обіду. Я щойно повернувся з підвалу — перевіряв старі проводки і, до речі, зустрів там… ще себе.

— Ще себе?!

У цю ж секунду двері на кухню відчинились, і в кімнату зайшов ще один Вирій — у тій самій кофті, але з інакшими черевиками й розкуйовдженим волоссям.

— Гей, Лея! Я щойно з горища — шукав коробку з інструментами, — сказав другий і зупинився. Побачив себе. Побачив Лею. Побачив... заморожений вираз обличчя в усіх.

— Ти щойно мене… — почав один Вирій.

— …поцілувала, — закінчив другий.

— О ні, — видихнула Лея, прикривши обличчя рушником. — Я поцілувала клона. Це найгірше, що могло статися. Це навіть гірше за піцу з ананасами.

— Та ні, — усміхнувся один з Виріїв. — Це просто життя.

— Якщо наше життя — це серіал, я вимагаю новий сценарій, — пробурмотіла вона, проходячи повз обох.

На кухні з’явилась Тесса з телефоном у руках.

— Агов, з лабораторії знову прийшов анонімний витік даних. Є записи, де згадується ім’я Аґати — справжнє ім’я, до того як вона зникла. І ще — є файл, де описані параметри експерименту… з клонування. Базова модель: Вирій. Тестовий суб’єкт: Агата.

— Стривай… — озвався один із Виріїв. — Тобто, в них була база даних з моїм ДНК, і вони намагались використати це для створення когось іншого?

— Або когось нового, — пробурмотіла Лея, дивлячись на обох Виріїв підозріло. — А скільки вас взагалі?

— Ну, я… — почав один.

— І я, — додав другий.

— І я, — пролунало з коридору.

Всі повернулися до дверей. Ще один Вирій.

— О ні. — Тесса вже відкривала шафку з балончиком.

— Тільки не це, — прошепотів один із Виріїв.

— Я сьогодні вже третій раз ловлю дежавю, — сказав Ерік, зазираючи в кімнату. — І, здається, я теж бачив ще одну Лею. З гітарою. На балконі.

Всі застигли.

Лея повільно повернулася до Тесси.

— Будь ласка, скажи, що я не ходила співати на балкон. В рушнику.

— На жаль… — Тесса відвела погляд. — У тебе чудовий голос.

— Ох, гайз… у нас проблема більша, ніж ми думали, — зітхнула Лея.