3.5 — Сліди в тісті

День у лабораторії смакової експертизи, куди агентство «Пі і Ца» завітало за підказкою Фердинандо, починався звично: кавовий аромат, тиша і два біохіміки, які сварилися через структуру глутамінату. Все змінилося, коли в приміщення зайшла Тесса з коробкою піци під пахвою, Вирій із блокнотом і Лея з таємничою банкою маринованих каперсів.

— Не знаю, чи це лабораторія, чи кулінарне релігійне святилище, — озирнулася Тесса. — Подивіться на ці колби. Там щось булькає з ароматом базиліку.

— Це, до речі, експеримент зі стабілізації смаку у веганських лазаньях, — відгукнувся лаборант у захисних окулярах. — Ви хто?

— Ми — детективи, — представився Вирій. — А ще фанати неприродно смачної піци. І маємо справу, яка стосується вантажівки з пепероні.

— Ви з поліції?

— Ми гірші, — сказала Лея. — Ми з агентства «Пі і Ца».

Лаборант кліпнув очима, потім показав на задню кімнату:

— Там наша мікросенсорна зала. Якщо у вас є зразки — покажіть.

Тесса поклала на стіл коробку, обережно дістала з неї крихти піци, серветку з плямою, і — спеціальну ложку з маслом пепероні, яку Фердинандо вручив на прощання зі словами: «Це останнє, що лишилося. Бережіть!»

Лаборант обережно втягнув носом:

— Це... дуже якісний екстракт. Але тут щось не так. Ви не відчуваєте? У запаху присутня нотка... кориці?

— Кориці?! — Тесса глянула на Лею. — В пепероні?!

— Це... або нова гастрономічна революція, або підробка, — пробурмотіла Лея. — Або щось ще гірше: змінене джерело смаку.

Лаборант відкрив кришку спеціальної камери, куди помістив зразки. Механізм запищав, замиготіли екрани, на яких почали формуватись химерні візерунки з смакових хвиль.

— Подивіться сюди, — він показав на графік. — Тут є «смакова сигнатура» зразка. Але вона не одна. Їх дві. І друга... належить до коду, який використовувався в одній закритій лабораторії.

— Не кажіть... — прошепотіла Тесса.

— Лабораторія гастроклонів, — підтвердив він. — Їхній алгоритм синтезу смаків був закритий роки тому. Але хтось відтворює його. І використовує, щоб створити фальшиві пепероні.

— І вантажівку викрали, щоб замінити справжні ковбаски на підробку? — припустив Вирій.

— Або щоб замаскувати масовий тест гастроклонованого смаку на нічого не підозрюючих відвідувачах фестивалю «Смаковир», — зловісно додала Лея.

— Оце вже схоже на змову, — кивнула Тесса. — Вкрасти справжній смак і підмінити його копією — це майже як крадіжка спогадів.

У цей момент у лабораторії пролунав звуковий сигнал.

Лаборант відвернувся до монітора:

— Сканер зафіксував третю аномалію. Комусь вдалося зшити смакову матрицю на основі людських емоцій. А це... це технологія, яка була в руках лише однієї організації.

— Не кажіть, — знову прошепотіла Тесса.

— Вони. Знову вони. Лабораторія гастроклонів повернулась.

— Тоді ми не просто розслідуємо крадіжку, — тихо сказав Вирій. — Ми стоїмо на порозі нової смакової війни.

Лея глянула на банку з каперсами в руках:

— Час починати готуватись до наступного кроку. Бо хтось вже підігріває духовку.

Тесса зітхнула, поглянула у вікно, де за горизонт сповзав аромат вечері:

— Нам потрібна карта постачальників пепероні, список усіх нових кулінарних стартапів — і ковдра. Бо щось мені підказує: ця справа триватиме довго.

— І ще піца, — додав Вирій. — Але справжня. Без кориці.