3.3 — На пепероні слід вийдеш

Наступного ранку агентство «Пі і Ца» вирушило на місце злочину — до дороги між складу «Сирна Гавань» і фестивалем «Смаковир», де за словами Фердинандо зникла вантажівка з преміум-пепероні. Легка імла вкривала ранкову трасу, мов перетоплений сир на гарячій піці. У повітрі — тривога, змішана з ароматом розмарину і дизелю.

— Це шосе виглядає невинно, — мовила Лея, зиркаючи на розбиту канаву біля узбіччя. — Але я чую запах пастки.

— Це ти вчорашні крекери не доїла, — пробурчав Вирій, присівши біля свіжих слідів шин. — Тут був розворот. Різкий. Водій або втікав, або його змусили.

Тесса нахилилась над травою. Поруч лежала недожована скоринка піци.

— Цікаво... — вона обережно понюхала її. — Грибна домішка, трюфельна олія... але головне — соус. Саме такий, який виготовляє «Томатний Імператор». Вони ж постачають інгредієнти лише для гастрономічної еліти.

— Або для клонувачів смаку, — додала Лея. — Якщо Лабораторія Гастроклонів знову активна, вони могли інсценувати викрадення, щоб добути зразки смаку пепероні.

Вирій, що тим часом витяг з кишені ручний сканер-нюхач, запищав:

— Підтверджено: пепероні 92% автентичності, решта — ароматичний обман. Хтось тут підробляв смаки... або навпаки, шукав істину.

— Ця справа пахне не лише ковбаскою, — Тесса знизила голос. — А ще й зрадою.

— І коріандром, — кахикнула Лея. — Хтось досі не навчився його правильно дозувати.

Раптом з-за кущів з’явився кур’єр на скутері. Він зупинився й витяг коробку для піци.

— Замовлення на ім’я... детективи? — спитав хлопець, явно збитий з пантелику.

— Це ми, — сказав Вирій з серйозним виглядом, — якщо в коробці не анчоуси.

— В коробці... флешка, — зніяковів кур’єр. — І записка: «Правда — у спогадах. Не довіряйте смаку.»

Флешку одразу завантажили на портативний екран у машині Леї. На відео — фрагменти камер спостереження: вантажівка виїжджає, за нею — мотоцикл без номерів. У кадрі на мить з’являється силует — хтось у костюмі у формі оливки.

— А ось це вже перебір, — пробурмотіла Тесса. — Це що, Оливковий Культ?

— Чи фанати Ратона, — припустила Лея. — Після того провалу на конкурсі «Шматок року» його фан-клуб розпався. Але були чутки, що деякі послідовники пішли в тінь.

— Якщо Ратон знову в грі… — Вирій відкинувся в кріслі. — Ми маємо його знайти першими.

— І пепероні, — додала Тесса. — Бо без нього навіть найкраща справа — порожня всередині.

— Іноді я думаю, що ми просто голодні, — зітхнула Лея. — Але добре. Слід веде в місто. Там — таємниче кафе «Синій Базилік». Кажуть, воно готує страви зі смаком правди.

— Ну що ж, — усміхнулась Тесса. — Пора скуштувати істину.