3.2 — Сліди сиру і таємнича вантажівка

Коли Фердинандо вручив їм фото з емблемою на дверцятах зниклої вантажівки, команда агентства «Пі і Ца» вже знала: це — справа не для новачків. Це — змова з начинкою.

— Отже, — почала Тесса, приклеюючи фото до маркерної дошки у штаб-квартирі, — маємо: вантажівка з пепероні зникає, на дверях емблема, схожа на ту, що була на коробці з піцою, і загадкове повідомлення.

— І борошнистий дідусь із мірною ложкою в піджаку, — додала Лея. — Це важливо.

— Кожна деталь має значення, — погодився Вирій, витираючи соус із куточка рота. — Особливо ложки. Особливо мірні.

Він наблизив зображення емблеми на фото, порівнюючи його з тією, що була на коробці:

— Збіг майже повний. Виняток — цей кутовий завиток. Як у підписі... або в логотипі якоїсь організації.

— Можливо, це знак підрозділу? — припустила Тесса. — Така собі піцакратія в піцакратії. Як шпигуни серед сирів.

— Звучить сирно, але логічно, — кивнула Лея.

Вони повернулися до Фердинандо наступного дня, щоб розпитати його детальніше. Дідусь був у ще більшому борошні, на цей раз у формі хмари навколо нього. Він готував щось на кшталт піци, але з інгредієнтами, що викликали тривогу — артишоки, шматочки ананаса, і... желейні ведмедики?

— Це для експерименту, — пояснив він. — Хочу відтворити смак «щасливого дитинства». Але поки виходить «тривожне дитинство з проблемами з травленням».

— Ми тут через пепероні, — м’яко нагадала Тесса.

Фердинандо кивнув і витяг стару карту міста:

— Ось маршрут вантажівки. Вона виїхала з пункту А — складу на Сирній вулиці, мала проїхати через Проспект Томату, потім — об’їзною дорогою до площі Смаковиру. Але сигнал GPS зник десь тут.

Він вказав на невеличкий провулок між закинутим магазином спецій і недобудованою кав’ярнею.

— Ми туди! — сказала Лея, одразу розгортаючи карту в планшеті. — Я вже на місці... в Google Street View. Там якась дивна пляма на асфальті.

— То може, то просто кетчуп? — припустив Вирій.

— Кетчуп не світиться в ультрафіолеті, — спокійно відповіла Лея. — А ця пляма — так.

Тесса поглянула на фото ще раз:

— Занадто багато випадковостей. І всі ведуть до смаку.

— А точніше — до того, хто хоче контролювати смаки, — сказав Вирій. — Це знову Лабораторія Гастроклонів. Я відчуваю… присмак.

— Хтось хоче взяти під контроль не лише рецептори, а й ринок, — підсумувала Тесса. — Тобто, ми маємо справу з гастроспекулянтами високого рівня.

— Окей, — повільно вимовила Лея. — Пропоную поділити завдання: я — в лабораторію перевірити залишки сиру на коробці. Вирій — шукай схожі зникнення. Тесса — знайди більше про емблему. І всім по тосту!

— З мармеладом? — спитав Вирій.

— З перцем чилі, — відповіла Тесса. — Нам треба бути напоготові.

Розслідування набирало обертів. Одна справа — сміливо розгадувати піцатаємниці. Інша — мати на столі одразу дві. І одна з них, без сумніву, ще парувала небезпекою.