Розділ 3 — Дві таємниці на одній піці; 3.1 — Картонна коробка і запах таємниці

Сонячний ранок у штаб-квартирі агентства «Пі і Ца» починався, як завжди: з тостів, кави й неконтрольованого брязкоту ложечок. Тесса сиділа на підвіконні з кружкою гарячого шоколаду, Лея нотувала нові ідеї на маркерній дошці (серед них — «Детективний парасольковий тест», «Сканер чесності на базі кота» і «Чи є життя після сирного соусу?»), а Вирій розбирався в коробці з доказами.

— Друзі, — сказав він, витягуючи з коробки дивний предмет, — у когось на порозі залишили це.

Він тримав в руках... картонну коробку для піци. Але не звичайну. На кришці був вирізаний логотип у вигляді очей, що дивляться у темряву, а на боці — напис від руки: «Ця піца не для їжі. Вона для правди».

— Ну ясно, ще одна любовна записка, — буркнула Лея, озираючись. — А може, це просто маркетинг.

— А може, — Тесса взяла коробку, понюхала, — це справжня справа. Тут запах... чогось надто знайомого. І небезпечного.

— Як у перший день школи, тільки з оливками, — зітхнув Вирій. — Чекайте. Це ж...

Він підняв шматочок серветки, який був під коробкою. На ній — жирна пляма й напис: «Вулиця Каштана, 12. Стукай тричі. І скажи “Рікота”.»

Лея закусила губу:

— Це вже офіційно звучить як пастка.

— Або виклик, — відповіла Тесса. — Уперед, команда. Ми давно не стукали в двері з кодовим словом.

Коли вони прибули на вулицю Каштана, будинок №12 виглядав так, ніби час у ньому пішов у відпустку ще в серпні 1994-го. Штори були зачинені, на ґанку спав кіт з підозріло довгими вусами, а в повітрі стояв аромат сиру, пилу й недомитих ідей.

— Стукаю, — сказав Вирій. — Раз... два... три.

— Рікота, — урочисто мовила Тесса.

Двері повільно відчинились із протяжним скрипом. Всередині — напівтемрява й гучний гуркіт чогось, що падало з полиці. Хтось пробурмотів:

— Піца... прийшла?

У темряві замерехтіла лампа. Перед ними стояв літній пан у фартуху, весь у борошні, з мірною ложкою замість ручки у піджаку.

— Я — Фердинандо, — сказав він. — Піцайоло в минулому. А нині — свідок.

— Свідок чого? — Лея схрестила руки.

Фердинандо змовницьки нахилився:

— Зникнення начинки. У нас викрали пепероні.

Тиша. Потім Тесса запитала:

— З піци?

— Ні. З машини. Вантажівка з преміум-пепероні зникла по дорозі на фестиваль «Смаковир». І я певен, це не випадковість.

Вирій хмикнув:

— А при чому тут ми?

Фердинандо витяг фото. На ньому — знайома емблема у вигляді кола зі смаковою хвилею всередині.

— Бо це було на дверцятах вантажівки. І ще... на коробці, що стояла поруч.

Тесса витягла свою коробку:

— Точно така сама. Це вже цікаво.

Лея обвела поглядом кімнату:

— Отже, хтось хоче втягнути нас у змову. Або ми просто на шляху до справжньої істини...

— Або до вечері, — знову зітхнув Вирій.

Тесса усміхнулась:

— Агентство «Пі і Ца» береться до нової справи. І паралельно ми не відпускаємо іншу.

— У нас дві піци на одній тарілці, — підсумувала Лея. — Погнали.