Хроніки Пі і Ца: детективні історії

2.11 — Аґатин Спогад

Ніч опустилась на місто піци, залишаючи у повітрі аромат печених томатів і тривоги. Вирій сидів на підвіконні, крутячи між пальцями оливку. Порожня, без кісточки. Як слід. Ідеальна. Як кожна його думка перед бурею.

— У тебе той самий погляд, — обережно мовила Лея, заходячи до кімнати з двома чашками чаю. — Як тоді, коли розшифровував меню-код у «Пельменній №9».

Вирій усміхнувся краєчком губ.

— Пам’ятаєш, я казав, що Лабораторія Гастроклонів закрита? Це правда... Але не вся.

Тесса, що досі мовчки розглядала карту гастроінцидентів, підвела голову.

— Ти щось приховуєш?

— Я когось приховую, — уточнив він. — Її ім’я — Аґата. Колись вона була директоркою лабораторії. І моїм... викладачем.

— Викладачем чого? — Лея вже вмостилась поруч, напівсерйозно напівжартома.

— Смакової психології. Іллюзії їжі. Емоційної кулінарії. Вона створювала смаки, здатні змінити поведінку людини. Один смак — і ти закоханий. Другий — і тобі здається, що знову дитинство. Третій... — він замовк, стискаючи оливку так, що з неї вистрибнув шматочок маринаду. — Вона зникла після скандалу. Я думав — назавжди. Але...

— Але? — Тесса сіла ближче, її погляд став на диво м’яким.

— Але сьогодні у нас була піца зі смаком... спогаду. Не просто томати. Це був флешбек. І я впізнав її підпис.

— Її підпис? — перепитала Лея.

— Вона залишала у кожному рецепті мікрокод із ноткою базиліку, що звучав як ім’я. Тільки не для смаку — для тих, хто знав, що шукати. Я почув це. Відлуння. «A-G-A-T-A». Нотами, ароматами, післясмаком.

Тесса повільно проковтнула слину.

— Ти хочеш сказати, що вона жива?

— Я хочу сказати, — відповів Ца, — що вона повернулась. І вона грає цю гру знову.

У кімнаті запанувала тиша. За вікном щось хруснуло — можливо, гілка. А можливо, підказка.

— І знаєш що? — Лея підвелась і одягла своє плащ-настрою, який одразу змінив колір на «готова до пригод». — Хай грає. Але ми в неї виграємо.

— Бо ми — Пі і Ца, — усміхнулась Тесса. — І ми не просто їмо піцу.

— Ми її розслідуємо, — завершив Вирій. І цього разу — без жодного соусу на пальцях.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше