1.7 — Мишачий маестро та оливкова симфонія

У вітальні все змінилось. Після відвідин горища тиша ніби набула ваги. Холодильник перестав гудіти — чи то з поваги до правди, чи від страху перед майбутнім. Лея, Теса та Вирій обережно спустилися вниз. Кішка за ними, Мармелад ішов останнім — і здається, уже з блокнотом у лапках.

— Нам треба знайти ці фальшиві крихти, — сказала Лея. — Вони можуть вивести нас на винуватця.

— І порівняти їх з оригіналом, — додала Тесса. — Єнот має стандарт: базилік, бекон, сир з плавкою душею.

Вони пройшли повз кімнату гнома. Гном мовчки сидів, складений, як самурай у відставці. Тільки очі бігали.

— Готовий говорити? — спитав Вирій.

— Готовий мовчати, — відповів гном. — Але я бачив, як вночі хтось пробіг із тарілкою. Невисокий. Струмок волосся. Ніс смішний.

— Струмок волосся? — перепитала Лея. — Це може бути...

— Пан Ратон, — прошепотіла Тесса. — Мишачий кулінар. Сусід. Колишній суперник Єнота у конкурсі «Шматок року».

— І він тоді програв, — згадав Вирій. — Через... надмірне використання оливок.

Вони вирушили на другий поверх — туди, де вчора ще звучала класична музика і пахло хроном. Стук у двері.

— Відкрито, — долинув голос.

Пан Ратон сидів за роялем. У смокінгу, з виделкою замість диригентської палички.

— А, детективи. Я чекав на вас. Чай? Ні? Шкода.

— Ми тут через фальшивий шматок піци, — почала Тесса. — З оливками. І рецептом, надто схожим на рецепт Єнота.

Пан Ратон зітхнув. Поставив виделку.

— Він завжди був популістом. Сир, бекон, базилік. Просто, смачно, банально. Але піца — це високе мистецтво. Я намагався створити інтерпретацію. Смак — як симфонія. Не крадіжка, а варіація.

— Ви викрали шматок? — запитав Вирій прямо.

— Я викрав ідею, — відповів Ратон. — Але шматок? Ні. Я спостерігав. Аналізував. Можливо, натхнення змусило мене створити... щось схоже. Але не я ховав піцу.

— Чи можете довести? — Лея підійшла ближче до шафи. Вона відчувала запах — знайомий.

Раптово — клац! — потаємне відділення. Всередині — три шматки піци з оливками, охайно загорнуті в музичні партитури.

— Це не копія. Це ціла опера, — прошепотав Вирій.

— Мені просто хотілося, щоб мій талант теж помітили, — мишачий маестро поник.

Лея схилилась і сказала тихо:

— Іноді достатньо створити щось нове. Не треба красти чужий бекон.

Ратон зітхнув. Повернувся до рояля. Почав грати тужливу мелодію, наче прощання з власними амбіціями.

Тесса зробила запис у досьє:

🖊️ Пан Ратон — не злочинець, а митцяк-плагіатор. Шкода, але не винен у викраденні.

— Хтось інший забрав піцу, — мовив Вирій. — Ми підійшли близько… але ще не в саму середину.

І в ту мить — дзеленьк! — сигнал на годиннику Леї. Повідомлення від Кішки:

📸 Знайшла знімок з камери. Хтось пробрався на кухню опівночі. Постать у каптурі. В руці — пінцет і маленький контейнер.

— Контейнер? — підняла брови Тесса. — Це вже не просто крадіжка. Це вивезення зразків.

— І отже, хтось працює... на замовлення.