Розділ 31

Випадковий поцілунок та бентежна пауза

Вечір м'яко опускався на узбережжя, фарбуючи хвилі та пісок у ніжні рожево-золоті відтінки. Дівчата вирішили зробити короткий перепочинок перед останнім ривком до Сафрона й розбили невеликий табір просто біля води.

— Олю, обережно з гілками! — застерегла Катя, намагаючись розпалити багаття разом із Чармандером, який старанно дмухав вогником на сухий мох.

— Та я швидко, ще пару трісок принесу! — гукнула Оля, крокуючи крізь вечірні сутінки з оберемком хмизу.

У цей же час Сакура відпрацьовувала швидкісну техніку переміщення неподалік, відштовхуючись від виступів скель. Вона зробила стрімкий випад убік, але у вечірньому напівтемряві не помітила виступаючий корінь дерева. Перечіпившись, куноїчі втратила рівновагу й полетіла просто вперед — якраз у той момент, коли з-за куща з оберемком гілок виходила Оля.

Звучав лише короткий зойк — і обидві дівчини з гучним стуком вивалилися на пісок!

Хмиз із тріском розлетівся вбік. Сакура впала прямо зверху на Олю, і в цій раптовій, хаотичній штовханині їхні обличчя опинилися занадто близько — дотик виявився настільки миттєвим і точним, що їхні губи злилися в коротким, але абсолютно виразному поцілунку.

На галявині миттєво запанувала тиша, переривана лише тихим шумом прибою.

Дівчата застигли. Оля широко розплющила очі, вдивляючись у зелені, так само спантеличені очі Сакури. Щоки обох вмить спалахнули яскравим рум'янцем, спекотнішим за полум'я Чармандера.

— Ой... — першою вигукнула Сакура, миттєво відскочивши назад із спритністю ніндзя та закриваючи обличчя долонями. — Я... вибач! Я перечіпилася об корінь! Я не хотіла, чесно!

Оля повільно сіла на піску, торкаючись пальцями палаючих губ, і важко дихала, намагаючись опанувати себе:

— Та... та все добре! Це ж випадково! З кожним буває... — пролепетала вона, відчуваючи, як серце калатає десь у горлі.

З-за кущів вийшла Іно, тримаючи в руках Покебол Арбока. Вона хитро примружилася, переводячи погляд із червоної як рак Сакури на не менш забентежену Олю:

— Ого-го... А я дивлюся, у вас тут власні «техніки зближення» відпрацьовуються? Сакуро, ти в Коносі так швидко навіть від ворожих сюрікенів не ухилялася!

— Іно! Замовкни! — закричала Сакура, закриваючи палаючі щоки й кидаючи в подругу легкий піщаний сніп.

— Та гаразд вам, дівчата, це ж просто кумедна випадковість! — посміхнулася Катя, виходячи до них і допомагаючи Олі підвестися. — Головне, що ніхто носа не розбив.

Хоч ситуацію швидко перевели в жарт, між Олею та Сакурою ще довго висіла ніжка, бентежна пауза. Погляд, яким вони час від часу обмінювалися біля багаття, став трохи теплішим і загадковішим, додавши їхній подорожі нових, зовсім несподіваних барв.