Розділ 27

Музика, що об'єднує світи

Роксі все ще спантеличено озиралася довкола, міцніше стискаючи ремінь гітарного чохла. Вона подивилася на високі дерева, дивних покемонів, а потім звернулася до Сакури, прагнучи зрозуміти, що відбувається:

— «Сакуро, де я взагалі опинилася? Що це за дивне місце і хто всі ці дівчата?» — стривожено запитала Роксі німецькою.

Сакура терпляче та м'яко посміхнулася, відповідаючи їй тією ж мовою, щоб рок-музикантка почувалася в безпеці:

— «Не хвилюйся, Роксі. Ти потрапила крізь просторовий розрив у світ покемонів. Це зовсім інший вимір, але тут ти в безпеці. Це Катя та Оля — вони з Києва, це Майя, а ми з Іно — з Конохи. Ми всі опинилися тут через такі самі портали й зараз подорожуємо разом, щоб зібрати значки та знайти шлях додому».

Почувши переклад від Сакури, Роксі широко розплющила очі від здивування. Вона перевела погляд на Бульбазавра Олі, який привітно помахав їй зеленим листочком, та на Іві Майї, що допитливо підійшов піднюхати її гітарний чохол.

— «Інший вимір... Світ покемонів?» — перепитала Роксі, а потім її обличчя розплиглося в задорній посмішці. Вона дістала свою електрогітару й легенько вдарила по струнах, видавши драйвовий акорд. — «Що ж, якщо це нова сцена, то я готова заграти тут справжній рок!»

— Ого, оцеп драйв! — вигукнула Оля, плескаючи в долоні під гучний звук гітари. — Здається, ми знайшли найгучніше поповнення для нашої команди!

— Ласкаво просимо на борт, Роксі! — посміхнулася Катя. — Впевнена, твої ритми дуже знадобляться нам у місті ніндзя.

Тепер, коли Роксі заспокоїлася та зрозуміла ситуацію, гурт із шести дівчат та їхніх покемонів бадьоро рушив далі. Попереду вже майоріли дахи древніх пагод міста Фуксія, де на них чекав шостий стадіон та його підступні пастки.