Розділ 23

Покарання для злого тренера

Спускаючись зі стежки вулкана назад до міста, дівчата раптово почули грубый, зверхній сміх. За великим валуном стояв хлопець у потертому шкіряному жилеті. Він зневажливо штовхав ногою порожню миску для покемонів.

— Ха, який же той Чармандер був слабак! — реготав хлопець. — Добре, що я викинув його на вулкані. Зі мною залишаються тільки найсильніші!

Сакура миттєво застигла. Її зелені очі спалахнули гнівом, а Чармандер на її плечі обурено засичав, випускаючи з пащі маленькі іскри.

— Так це ти... — тихо, але загрозливо мовила Сакура, стискаючи кулаки. — Ти кинув його помирати від спеки?!

— О, новенька? І що ти мені зробиш, дівчинко? — захихотів тренер і вихопив одразу три Покеболи: — Вперед, Райдон, Голбат і Арбок! Розчавіть їх!

Три величезні покемони постали перед дівчатами, закриваючи стежку.

— Сакуро, ми з тобою! — вигукнули Катя та Оля, готуючи Покеболи.

— Ні, дівчата, зачекайте, — зупинила їх Сакура, виходячи вперед. — Цей бій — мій і Чармандера. Я покажу йому, що таке справжній турботливий тренер!

Сакура концентрувала чакру, і навколо неї розлилася потужна аура. Вона зняла з пояса Покебол і кинула його вгору:

— Чармандер, Вогняний струмінь! А тепер — моя черга!

Чармандер випустив потужну вогняну стіну, яка засліпила трьох покемонів супротивника. Не втрачаючи жодної секунди, Сакура ринула вперед із дивовижною швидкістю ніндзя.

— ШАННАРО-О-О! — закричала вона й із розмаху вдарила кулаком по землі прямо перед Райдоном, Голбатом та Арбоком.

Земля під ногами грубіяна розкололася! Потужна ударна хвиля підкинула його покемонів у повітря, а сам горе-тренер від переляку впав на спину, закриваючи голову руками.

— А-а-а! Вона ж божевільна! Вона сильніша за покемонів! — заперещав хлопець.

Чармандер спритно підстрибнув і зробив точний вогняний залп, остаточно знерухомивши виснажених покемонів нападника.

Сакура підійшла до тренера-кривдника, суворо подивилася на нього зверху вниз і відібрала в нього всі решта Покеболів:

— Ти не вартий бути тренером. Я забираю твоїх покемонів і віддам їх Сестрі Джой у Центр Покемонів, щоб вона знайшла їм турботливі родини! А ти — геть звідси!

Наляканий хлопець підхопився й накивав п'ятами так швидко, що тільки пісок летів з-під ніг.

— Оце так розплата! — вигукнула Іно, плескаючи в долоні. — Оце по-нашому, по-конохськи!

— Ти молодець, Сакуро, — м'яко мовила Катя, обіймаючи подругу. — Тепер ці покемони в безпеці.

Чармандер радісно потерся щокою об щоку Сакури, а дівчата разом вирушили назад до Сестри Джой, відчуваючи, що зробили цей світ трохи добрішим.

Сестра Джой із щирою посмішкою оглянула врятованих покемонів, яких дівчата принесли до Центру. Вона обережно обстежила кожного з них і з полегшенням мовила:

— Вони дуже виснажені, але завдяки вашій допомозі з ними все буде добре. Сакуро, ти зробила неймовірну справу! Проте для всіх трьох знайти нових господарів одразу буде важко...

Сестра Джой повернулася до білявої куноїчі й м'яко всміхнулася:

— Іно, я бачу, як ці покемони дивляться на тебе. Ти володієш чуйним серцем і сильним духом. Можливо, ти візьмеш їх під свою опіку? У твоїх руках вони стануть справжніми щасливими партнерами!

Іно від несподіванки плеснула руками, а її очі засяяли від захоплення:

— Серйозно?! Мені?! Ну... якщо така красуня, як я, стане їхнім тренером, то вони точно будуть найстильнішими та найщасливішими покемонами в регіоні! Я згодна, Сестро Джой! Дякую!

Вона обережно взяла Покеболи, і Райдон, Голбат та Арбок вдячно потерлися об її долоні.

— Оце так поповнення! — засміялася Оля, обіймаючи Іно за плечі. — Тепер у нас не просто команда, а справжня київсько-конохська армія!

— Іно, з тебе частування в найближчому кафе! — жартома додала Катя, поки Майя та її Іві радісно закружляли навколо подруг.

З новими друзями та п'ятим значком у скарбничці дівоча компанія була готова рушати далі — назустріч новим пригодам та шостому стадіону!

Раптом кишеньковий пристрій зв'язку у рюкзаку Каті голосно заспівав веселу мелодію. Дівчина вихопила його й натиснула кнопку виклику — над екраном миттєво з'явилася голограма усміхненого Професора Оука.

— Агов, дівчата! Привіт із Паллет-Тауна! — гучно вигукнув професор, поправляючи свій білий халат. — Як ваші справи? Чув від Сестри Джой, що ви вже на Сіннабарі й зібрали цілих п'ять значків!

— Професоре! Привіт! — радісно вигукнули Катя та Оля, підбігаючи ближче до екрана.

— У нас усе чудово! — розповіла Катя. — Наша команда росте прямо на очах. До нас приєдналися Майя, а ще через нові просторові портали потрапили Сакура та Іно з Конохи!

— Ого, часові викривлення стають усе частішими... — зауважив Оук, задумливо почухавши підборіддя, а потім знову просяяв: — Але я радий, що ви тримаєтеся разом! Як почуваються ваші покемони?

— Просто чудово! — вступила в розмову Іно, гордо демонструючи свої нові Покеболи. — Я якраз узяла під опіку трьох покемонів, яких ми врятували від одного нечесного тренера!

— Чудова робота, дівчата! Справжні тренери піклуються про слабких, — похвалив Оук. — Я продовжую досліджувати ці портали у своїй лабораторії. Наступна ваша зупинка — місто Фуксія чи Сафрон, тож не збавляйте темп. Бережіть себе й передавайте привіт покемонам!

— Дякуємо, Професоре! На зв'язку! — відповіла Оля, і голограма згасла, залишивши дівчат із чудовим настроєм та готовністю до нових звершень.