Розділ 21

Новий друг у Центрі Покемонів

Замість того щоб одразу бігти на палаючу арену Блейна, дівчата вирішили спершу завітати до місцевого Центру Покемонів. Острів Сіннабар дихав спекою, і покемонам потрібен був відпочинок після морської подорожі.

Проте всередині панувала тривожна метушня. Сестра Джой разом із медсестрою Чансі намагалися заспокоїти маленького, знесиленого покемона з палаючим хвостиком — це був Чармандер, який ледь дихав, а полум'я на його хвості стрімко згасало через високу температуру та зневоднення.

— Що трапилося?! — стривожено вигукнула Катя, підбігаючи до стійки.

— Йому дуже зле, — зітхнула Сестра Джой. — Його залишив якийсь недобросовісний тренер на схилі вулкана. У нас закінчилися спеціальні охолоджуючі відвари, а лікувальна машина зараз на перезавантаженні!

— Підійдіть, я допоможу! — Сакура миттєво зробила крок уперед.

Вона опустилася на коліна поруч із Чармандером, її долоні спалахнули ніжним зеленим сяйвом медичної чакри. Вона обережно приклала руки до грудей малюка, регулюючи його внутрішню температуру та відновлюючи життєву енергію.

— Іно, подай воду та вологий рушник! — скомандувала Сакура.

— Вже роблю! — Іно спритно підхопила глечик із столу й подала подрузі.

За кілька хвилин напруженої роботи вогник на хвості Чармандера спалахнув яскравим, здоровим полум'ям. Малюк розплющив свої великі блакитні очі, радо вигукнув «Чар-чар!» і відразу вчепився лапками за рукав Сакури, не бажаючи її відпускати.

— Ого, Сакуро, здається, ти знайшла собі відданого друга! — посміхнулася Оля, спостерігаючи за зворушливою картиною.

— Він сам обрав тебе, — м'яко мовила Сестра Джой, простягаючи рожевоволосій куноїчі порожній Покебол. — Візьми його. З тобою він буде в повній безпеці.

Сакура обережно торкнулася Покеболом до носа Чармандера. Куля підмигнула червоним світлом і з легким клацанням зафіксувала поймання.

— Є! Я спіймала свого першого покемона! — вигукнула Сакура, тримаючи Покебол у руках, поки дівчата радісно аплодували її першому успіху у світі покемонів.