Розділ 14

Вхід до Сафрона та зустріч з Психічними Типами

Разом із Майєю та її бадьорим Іві шлях до мегаполіса Сафрон минув непомітно. Дівчина виявилася справжнім компасом: вона не лише знала найкоротшу стежку через пагорби, а й пригостила киянок смачними сендвічами та гарячим чаєм із термоса.

Коли перед мандрівницями постали височенні хмарочоси Сафрона, місто зустріло їх особливою, трохи таємничою атмосферою. Вулиці вирували, а над головами перехожих то тут, то там у повітрі левітували дрібні предмети або літали сильні Психічні покемони.

— Оце так мегаполіс! Мабуть, більше за наш Київ раза в три, — вигукнула Оля, задерши голову на скляні вежі.

— Тут розташований знаменитий стадіон Сафрона, де володарює лідерка Натсі — майстриня психокінезу, — розповівши Майя, поправляючи свій величезний рюкзак. — Кажуть, вона може читати думки та переміщувати предмети поглядом!

— Звучить як серйозний виклик, — посміхнулася Катя. — Але спочатку треба підготувати наших покемонів.

Раптом біля дверей місцевого Центру Покемонів дівчата побачили суматоху. Маленький Абра, що належав одному з міських тренерів, від переляку втратив контроль над телепортацією й підняв у повітря цілий візок із фруктами, який тепер завис прямо над головами перехожих.

— Увага, зараз усе впаде! — закричали з натовпу.

— Бульбазавре, вихід! Батіг з лози! — зреагувала Оля.

Зелений партнер миттєво випустив дві довгі лози, обережно підхопив візок у повітрі та м'яко опустив його на асфальт до того, як той встиг розбитися. Абра заспокоївся, приземлився на плече свого господаря та вдячно моргнув Олі.

— Оце так реакція! Ви просто неймовірні! — Майя знову радо плеснула в долоні й міцно обняла подруг за плечі.

— Дякуємо, Бульбазавре, ти як завжди на висоті, — Катя погладила покемона.

Зберігши спокій у місті, дівчата впевнено покрокували до головного стадіону Сафрона. На них чекав найзагадковіший бій у цьому регіоні.