Розділ 9

Таємниці Місячної гори

Залишивши гостинне місто П'ютер, дівчата попрямували на схід, де перед ними велично постали скелясті схили Місячної гори. Перехід обіцяв бути непростим, адже ця місцевість славилася своїми заплутаними підземними печерами та рідкісними Місячними каменями.

— Катю, глянь! Покедекс каже, що всередині цієї гори мешкають дуже рідкісні покемони — Клефейрі, — Оля показала екран пристрою, де сяяло зображення рожевої вухатої істоти із зірочкою.

— Головне — не заблукати в цих лабіринтах, — мовила Катя, перевіряючи ліхтарик на телефоні. — Покеболи готові, ліхтарі є — рушаємо!

Підземелля зустріло їх прохолодою та луною крапель води. Проте спокій тривав недовго. З глибини тунелю почувся переляканий писк: «Кле-фе-є-рі!».

Вибігши на невелику підземну галявину, дівчата побачили дивовижне видовище: у центрі печери сяяв величезний Місячний камінь, а навколо нього танцювала зграйка маленьких Клефейрі. Але їхній ритуал перервала знайома загроза — кілька рядових агентів Команди «Ракета» намагалися затягти камінь у велику металеву сітку.

— Знову ви?! — вигукнула Катя. — Катерпі, вперед! Шовкова павутина!

— Бульбазавре, допомагай! Батіг з лози! — підхопила Оля.

Катерпі миттєво знерухомив сітку липкою павутиною, а Бульбазавр сильним ударом лози вибив важелі з рук нападників. Перелякані агенти Команди «Ракета», зрозумівши, що з киянками жарти погані, накивали п'ятами, залишивши камінь у спокої.

Клефейрі радісно заплескали у долоні, і один із них, найменший, підійшов до Каті. Він простягнув їй невеличкий сяючий осколок Місячного каменю на знак вдячності.

— Дякую, малий, — посміхнулася Катя, обережно приймаючи подарунок.

Сяйво каменю освітило вихід із печери. Попереду на киянок чекало сонячне місто Селадон та нові пригоди у світі покемонів.