Глава 8 Бій під Сареном

 - Нам прийшла вісточка, від командування.

В ній говорилося, що біля Родокського селища, Сарен, була помічена маленька родокська армія, розміром від трьох до чотирьох тисяч чоловік.

Наше завдання, перебити армію і закріпитись в селищі до подальших розпоряджень.

 - Хах, ну перевіримо чого ви навчились салаги. Примовляли наші офіцери.

Ми зібрались і виступили всже через годину.

До Сарена було пів дня шляху, село було розташоване під горою, недалеко від кордону з Саранідами.

Ми йшли швидким маршем, піднявши прапори свадії і герб нашого графа. Граф Деліандр виглядав прекрасно, в дорогій броні, з довгим мечем, на великому жеребці на якому було не менше обладунків.

 - Ми дійшли в вечері, зупинились за кілька кілометрів від села, і почали придумати план.

Наші розвідники доклали що перед селищем вистроїлась армія розміром всього лиш в тисячу чоловік. В основному тяжкі піхотинці і арбалетчики. Ми здивувались, чому їх так мало? Але наше командування вирішило не звертати на це увагу, і планувати битву.

Наші арбалетчики і піхотинці будуть повільно рухатись в їхню сторону і  привернуть всю їхню увагу. А наша кавалерія тихенько підбереться з флангу. На тому і вирішили.

 - Ми виступили.

 - Наші стрілки розположились за нами.

 Нам скомандували марш, і по нам відкрили вогонь.

Ми підняли щити, і в них в ту ж мить встромились арбалетні болти.

Вони стріляли настільки точно і настільки часто, що болти входили в наші щити як ніж в масло.

Такими темпами ми втратили більше сотні людей. А щити тих хто доплентав до ворога були схожі на їжаків. 

Та в один момент ми і наша кавалерія влетіли в їхній стрій. Та і в ближньому бою вони були непоганими,  але все ж не такими як ми, ми швидко їх розбили.

 - Граф наказав скласти трупи на краю села, поранених до медиків, а решті укріпити село. До цієї групи потрапили і ми.

Джеремус і інші лікарі штопали ранених, а ми укрвпляли село возами, дверима, кусками дерева, землею і подібним.

Ми думали що це кінець, село під нашим контролем, підкріплення їде, ми рослабились, і це була помилка.

Ніч. Ми нічого особливо не чекали, хто спав, хто пив і веселився, звісно дехто стояв у патрулі, але більшість просто відпочивала. А я сам спав під якоюсь хатою.

Проснувся я від запаху гарі і людських криків.

Я привідкрив очі, напружив слух, і почув легкий тряскіт вогню.

В один момент я зрозумів що твориться і підірвався вихопивши меч з піхов.

 - Хто? Де?

Я не знав куди йти, бігав поглядом туди-сюди.

В один момент, все ж я побіг в напрямку криків, і тоді зрозумів що таке.

Родоки насправді, нікуди не тікали, а закріпились на пагорбі, і зайшли до нас в спину, відрізавши нам дорогу до відступу.

Болти летіли в нас з пагорба, то звичайні то підпалені.

 - Я побачив Бахештура, який також не знав що робити, як і майже всі наші.

Всі цивільні евакуювались, щоб не заважати.

 Наші ховались хто де, хто просто бігав в паніці і потрапляв в вовчі ями, які родоки викопали, майже всі коні розбіглись, майже вся провізія згоріла.

Та в один момент.

Бахештур вскрикнув.

 - Господи твою душу мать, в них катапульта!

І в той же момент великий камінь зніс хату за раз, а другий влетів в групу солдатів.

І нас накрила лавина болтів. Хто встиг прикритися щитами, хто заховався за будинками, а решта.

Ми побачили Графа Деліандра, Джеремуса, Рольфа, і Бундука. Вони сиділи за вцілілим будинком.

 - Ну, що робити будемо графе?  

Не встиг я договорити, як побачив що в графа через вогонь летить болт. Я механічно прикрив його щитом, я сам не знаю як я зреагував.

 - Так що робити будем?

 - Не знаю. Ми в оточенні.

Бундук закашляв.

 - Тут залишатись не можна, дим нас доб'є.

Тут Джеремус вказав на південно-західну частину кола, і сказав що там найслабша частина і є шанс прорватись.

Граф погодився.

Він стрибнув на коня, який бігав біля нас, і почав закликати людей.

Зібралась жалюгідна група людей.

Ми з криком, розуміючи що або зараз, або ніколи, побігли на Родоків.

Дехто потрапив у вовчі ями, в когось влетіли болти, але більшість влетіло в Родоків, ми махали мечами як в останній раз, родоки такого не чекали і ми змогли пробитись, нам в слід летіли болти але не довго. Ми змогли!