Глава 3 Криваві монети

Шоста ранку, сонце яке ще не повністю стало закривають хмари.

 - Я проснувся, зібрався і зайшов в сусідню кімнату в якій спав Бахештур, щоб його розбудити, він особливо багато пив за наше знайомство вчора, тому я вирішив провірити чи він ще спить, і я виявився правим. Бахештур смирно хропів в ліжку. Я ясно дав йому знати що пора підніматись і пішов на зустріч.

Всі вже чекали нас, ось я прийшов і тепер ми всі чекаєм Бахештура.

Він прийшов через хвилин п'ятнадцять трохи тримаючись за голову.

 - Ось він подивіться, пити менше треба було! Промовив Алаєн.

А Джон це й дав йому смачний копняк кажучи.

 - Рухайся давай. Бахештур відповів їм нехорошими жестом і нехорошим словом.

Ми всі залізли на коней і рушили з міста під побажання успіху від місцевих стражників , з якими ми здається теж пили.

 - Алаєн зібрав нас всіх, дістав маленьку карту і вказав пальцем на точку, і сказав що нам туди, це було приблизно в пів дня їзди від нас, за кілька кілометрів від великого, торгового міста Дирим, яке належало до Свадії, Дирим знаходиться в самому центрі карти.

 - Ну що в дорогу? Сказав Алаєн похлопавши.

 - Їдем. Відповів Джеремус.

Ми рушили, Бахештур і Рольф травили байки, а я замітив на сідлі Алаєна біленький герб, білого орла на синьому полотні.

Я спитав що це? 

 - Ааа, я ж казав що я з благородної сім'ї, так ось це наш герб, герб сім'ї Андер. Ми володіємо лінією замків на західному побережжі Свадії.

 - А чому ти втік? 

 - Я ж казав, мій батечко захотів більше влади, він задумав видати мене заміж за дочку якогось Родокського лорда, щоб той допоміг організувати замах на Короля Гарлауса, і чи то самому на трон сісти, чи то просто трохи земель хапнути, незнаю. Але я це підслухав і вирішив що я не хочу приймати в цьому участь. Ось я і втік.

Я їхав з відкритим ротом.

Ми проїхали вже пів шляху, як я запитав про те мол хто куди після завдання їде.

Джеремус сказав що хоче осісти десь в Диримі і працювати медиком. 

Джон і Джек планують записатись в гарнизон оборони якогось міста, вони з арбалетів стріляють знатно.

Бахештур сказав поїду в Нарру (Місто Хергітів) а там подивимось.

Алаєн хоче поїхати на північ в Рівачег.

Рольф їде в Саргот.

А Бундук сказав що, увага, хоче записатись в свадійську армію. Сказав що служити в армії, отримувати зарплату і завжди мати де поспати, буде надійніше ніж їздити по світу і ризикувати натрапити на бандитів, заробляти копійки і ризикувати життям.

Він те саме мені запропонував, я сказав що подумаю. 

За такими розмовами ми доїхали до місця.

Ми заїхали на пагорб з якого був виданий дим, це був дим від багаття бандитів.

Ми залишили коней і підповзди блище.

Там було чоловік двадцять. Нападу явно не очікували.

Наш план був таким.

Ми ділимся, Джон і Джек залишаються тут і з арбалетів обстрілюють бандитів, Бахештур верхом привертає увагу, а решта приповзає з під високої трави з боку. 

Ми хлопнули по руках і почали приводити план в дію.

Джон і Джек примостились на пагорбі і привели арбалети в бойову готовність і прицілитись.

Бахештур сів верхом, а ми поповзли.

Коли всі були на позиціях Алаєн оголивши меч відблискнув мин Джону а той подав сигнал Бахештуру.

Він оголив палаш і з криком поскакав на бандитів, і з наскоку зніс голову одного з них.

Не встигли вони підірватись як в них прилетіло два болта і двоє з них рухнуло на землю.

Ми вискочили з трави і проткнули в спину ще двох.

Зав'язалася м'ясорубка.та одна скотина заповзля в спину Джеку і встромив в спину меч, він закричав через що відволікся Рольф і отримав меч в живіт і кулак в лице.

Бандита який ранив Джека, Джон болтом пробив голову а поранившому Рольфа Бундук відрубав руку і засунув меч в, груди, ось. 

Ми перемогли і всі бандити лежали мертві, але в нас самих були поранені.

Вже Смеркалось тому ми вирішили зупинитись на ніч. 

Бундук розвів багаття а Джеремус почав надавати допомогу пораненим.

 - Так, треба промити рану і зупинити кров.

 - Ну бинти в мене є а вот.

Бахештур сказав.

 - Ні слова більше, і дістав з-за пазухи пляшку і кинув Джеремусу.

 - О підходить.

Джеремус налив трохи собі на руки, а потім полив їм рани.

Вони кричали так іди їх зараз ріжуть ржавим мечем.

Коли вони трохи заспокоїлись Джеремус замотав їхні рани бинтами і вони одразу ж заснули.

Через хвилину прибіг Бахештур з куріпкою в одній руці і мечем в іншій.

Як вчора пам'ятаю його реакцію, коли він побачив що двоє мирно сплять а решта сидять біля багаття.

 - сучі пси, звідки такі крики доносились, що я мало куріпку не впустив, шакали.

 - Тихо, тихо, сплячих красунь розбудиш.

 - Та йди ти Фірентіс! Сказав Бахештур присівши біля вогнища і почавши ножем чистити здобич.

 - Так що будемо робити. Сказав Бундук кинувши погляд на поранених.

  - А що? 

 - Що що, куда вони з такими ранами поїдуть?

Я задумався і поглянув на Джеремуса.

 - Як кажеш? 

 Він поглянув на вогонь а потім на Джека і Рольфа.

 - Не знаю, але верхом явно не поїдуть, дотого ж, їм треба ліки, а я не маю їх під рукою.

Джон потер щитину і промовив без особливого ентузіазму.

 - Треба щоб хтось поїхав в Дирим, взяв якийсь віз, а потім відвезем їх і Рейвадін.

 - Непогана ідея. Сказав Алаєн.

 - Я теж та думаю.

 - Але не думаю що його просто так дадуть нам, гроші треба.

 - Розумно Флін, розумно, в кого скільки є.

Всі почали вивертати кишені.

В Бундука було сорок динар.

В Фірентіса і Джона по тридцять.

В Алаєна сто.

Джеремуса шістдесят.

Бахештура десять.

А в мене сто.

Все сконули в одну купку і вирішили що на зорі я і Алаєн поїдемо до міста.

Ми заснули під приємний тряскіт полум'я.

Я заснув так міцно що мене треба було будити копняками і матерним словами.