Глава 2 Пошук роботи

 - Самого раннього ранку наступного дня, корабель причалів до порту.

Ми почали сходити з палуби, я на хвилинку зупинився притримуючи кобилу за повідок, я вирішив прикупити в порту карту, я майже нічого не знав про географію кальрадії, та й коштувала вона копійки.

Я виїхав з порту.

 - Ну ось я і в кальрадії, в країні горців Родоків, в їхній столиці місті Джелкала.

Я під'їхав до воріт і побачив над ними великий стяг, чорна голова медведя на зеленому полотні.

 - Я пішов до корчми, заказавши кружку пива і попутно розпитуючи корчмара про те хто може дати мені якусь роботку.

Він задумався, потер бороду і сказав.

 - Ну, якщо ви носите меч не для краси, то роботу довго не прийдеться шукати, зайдіть до бургомістра, для початку підійде.

Я подякував і пішов до бургомістра.

 - Старий бургомістр квасив пиво на стільці з самого ранку, розглядаючи проходячих мимо дівок.

 - Смуглий вусач навіть не запропонував мені кружичку, але за те підкинув роботу, робота була в тому щоб відвести в місто Курів десять бочок цього самого пива бо забагато його, киснем просто так, як пояснив мені бургомістр.

Судячи по кривій морді вусача пиво не тільки кисне, а і блискавично зникає, за роботу він запропонував триста динар, міжнародної валюти, сума не велика але для початку підійде. Я запріг в віз чорнушку і поїхав в Курів.

 - Курів як я побачив на карті належав до Королівства Вегірів сурового північного народу, вони люблять пити пиво і плавлять найкраще залізо, вся кальрадія використовує залізо з шахт Курова і Кудана, Вегірці постійно ворогують з своїми сусідами бородачами Нордами з одної сторони, і степняками Хергітами з іншої.

Дорога до Курова зайняла три дні і три ночі.

 - Вступивши на Вегірську землю, одразу ж повіяло холодом.

Земля тут майже вся покрита снігом і тільки біля моря є родючі землі.

 - Коли я приїхав в Курів одразу ж вдихнув холодного повітря, мій віз залишав довгий слід по товстенному шарі снігу, коли я зійшов з возу я був змушений піднімати ноги аж до ребер щоб хоч якось рухатись по снігу, добре що бургомістр дав мені теплий одяг на такий випадок.

 - Я ступив на поріг корчми, отріпав сніг, зайшов в середину і побачив купу мокрих слідів.

Я присів і сказав корчмару про пиво, корчмар без зайвих розмов відсипав мені триста динар, і відправив челядь розгружати віз.

 - Користуючись ситуацією я вирішив випитати в корчмара про роботу, він порадив мені, поїхати в сусуднє місто Рейвадін столицю Вегірів.

Це місто як раз пережило недавню тяжку, довгу облогу Хергітів, тому сусідні села були попалені, посіви потоптані, а кріпосні стіни пописані нехорошими словами.

Я заїхав в кам'яне місто яке на моє здивування, не був покритий снігом. Я заїхав до бургомістра який сидів за столиком і задумливо дивився в небо.

 - Вітаю пане.

Бургомістр подивився на мене.

 - Вітаю, вітаю.

 - Я власне чого заїхав, сказав я присівши за стіл.

 - Роботу я шукаю, не маєте нічого такого?

Бургомістр злянув на мій меч і весело сказав.

 - Ну молодий чоловіче, якщо ви зброю не для краси носите, то в мене є для вас пропозиція.

 - Я слухаю.

 - Я збираю групу хоробрих і озброєних людей, для одного завдання.

 - Якого?

  - Завдання по ліквідації деяких приступних банд.

 - А плата яка?

 - Півтори тисячі динар на одного.

 - А скільки вже в групі?

 - Вже дев'ятеро, ви згодні?

Я посидів подумав і погодився, ми пожали руки і він промовив.

 - Прекрасно, всі вони зараз в корчмі, відпочиньте і завтра на завдання.

Я пішов до корчми.

Увійшовши в середину, я побачив в кутку велику групу людей, вони пили пиво і сміялись.

 - Я підійшов до них.

Вони затихли.

 - Ви по завданні бургомістра.

Один з них відповів.

 - Так, а ти?

 - Я бачите теж.

Вони одразу ж рослабились і один з них встав, похлопав мене по спині, вручив келих пива і почав розпитувати про мене.

 - Я розповів їм свою історію, після чого запитав про них.

І вони по черзі почали говорити.

Перший промовив саме той хто дав мені пива.

Його звали Бахештур, він буває молодий, з поголеною головою з зібраним хвостиком на потилиці і короткою бородою, він був родом десь з Хергітських земель, він так само як я подорожував в пошуках роботи, з ним було весело пити він знав багато анекдотів.

Другим заговорив Рольф.

Смуглий лисий вусач, дуже схожий на бургомістра Джелкали що я одразу і підмітив.

 - Та це мій тато, старий пень, я теж тут в пошуках роботи, як і всі ми.

Я був здивований, але він мені теж сподобався.

Третім був Джеремус.

Єдиний чоловік середніх літ серед нас, про що я і пожартував, він подивився на мене і промовив.

 - За тьфу на тебе, щеня, я ще тебе переживу. 

Він був як виявилось лікарем родом десь з-за моря як і я, втік він сюди тому що тутушні дикуни, хотіли його спалити звинувачуючи його в магії за медицину.

Наступним промовив Алаєн.

Він був зачесаний і чистий, він благородної крові, родом зі Свадії. Він втік з дому через якісь сімейні інтриги.

П'ятим мені представився Бундук.

Військовий сержант, який нахамив якомусь благородному пану і втік з армії, та його ніхто не шукає бо королівство за яке він воював недавно захопили.

Шостий був Фірентіс.

Бородатий Норд який по п'яні прибив свого брата через якусь бабу і втік, як завжди у всьому винні жінки.

Сьомий, Низар.

Смуглий Саранід, його село спалили бандити бідуіни, вбили всю його сім'ю і хотіли продати в рабство, але на табір бандитів напали війська а його відправили в підмайстер'я до конюха. Тепер він подорожує по світу.

Наступними були Джон і Джек брати родоки, з великими арбалетами за спинами. Вони були однаковими і я спитав як їх взагалі батьки відрізняли? Вони відповіли що мол самі не знають.

 - І я десятий.

Це все була дуже сумнівна публіка, але мені вони сподобались.