Глава 1 Несподівана подорож

 - Я народився не в Кальрадії, а в королівстві далеко за морем.

Мій батько був загартованим воячкою і служив місцевому лорду.

Він рідко бував вдома, подорожуючи в довгих походах з армією, ну як мінімум так він говорив моїй матері.

 Але коли він був вдома, він завжди виділяв час для мого виховання, в основному за допомогою ремня ясне діло.

 - Одного разу він навіть врятував життя нашому лорду,  одного ранку все військо накрило страшне похмілля, батько був єдиний хто зміг триматись в сідлі, він з'їздив в найближче село за холодним пивом ніби герой з древніх легенд, з того часу батько і лорд були майже як друзі разом на рибалку ходили.

Життя на зарплату солдата не назвеш особливо розкішною, та і жили ми не в найкращому районі, але ми точно ніколи не їли тухлятини і всього пару раз брали мікро кредити.

 - Коли стало ясно що я не помру в ранньому дитинстві, мене прилаштували пажом до замку, батько тоді був довіреною особою а інакше звісно фіг би мене взяли, я багато чому навчився спостерігаючи за поведінкою благородного звена, в тому числі відкривати банки ліктем, розказувати годинами анекдоти про нашого товстого короля, і багато корисних речей.

Правда мене кілька разів мало не поперли з замку за дебоші, та ви не подумайте я не нарвався воно саме вийшло що мене примушували захищати свою честь, ну ви знаєте цих хуліганів, то на ногу наступлять, то подивляться косо, чихнуть без дозволу, та скільки би їх не було я завжди виходив з цих битв переможцем, батьківські тренування в купі з природньою тягою до мордобоїв всього за пів року зробили з мене дуже багато обіцяючого зброєносця і майбутнього воїна.

 - Але якось воно не склалось.

 - Одного світлого дня в наш замок приїхав напищеного виду лорд з групою людей.

Він звинуватив нашого лорда в державній зраді, розповсюдженні анекдотів про короля, мужеложстві і ще сотні надуманих звинувачень, почалась різня, і хто ж винуватий що я випадково стояв якраз біля цього напищеного, а в руках в мене випадково була дубина якою місцева повариха гонить бродячих собак, ну лорд виявився слабким на удар, або в нього на роду була написана смерть в цей день неважливо, але я нутром почув що моя кар'єра зброєносця на цьому закінчена і вирішив з'їздити додому в село на попивку.

 - Як тільки батьки про це дізнались мене тоїже ночі посадили на корабель відпочиваючих в кальрадію, на це пішли останні сімейні гроші, особливо дорого встав білет для нашої кобили чорнушки, мені дали шкіряну куртку, старий батьківський меч його ж щит і мисливський арбалет з купкою болтів, а ну ще мама в дорогу завернула копченої риби.

Я сів на корабель помахав батькам і відправився в далеку подорож.