Перші герої

   П'ять років назад, вчені винайшли одну формулу. Яка могла змінювати генетику і давати людині магічні сили. І ось вже пройшло три вдалих експеременти на трьох різних людях:чоловік, жінка та дитина років з десяти.Ця формула, якій дали назву,,ФПС-17" коштувала великих на той час грошей, які могли заплатити не всі. І тоді з того моменту світ поділився на дві частини, герої та жителі. Для героїв створювали школи, університети та роботи з спеціальними для них відділами. І також кожна країна мала свій головний штаб героїв, в кий вони зможуть вступити коли захочуть, але при одній умові, якщо пройдуть вступні екзамени.
І все це влада планувала створити за один рік, щоб нове покоління змогло розвиватись. Але на даний час у світі героїв було мало. І вчені, щоб заробити на цьому гроші, почали створювати нову, сильнішу формулу. Пройшов місяць, вони вже майже закінчували. Але для закінчення не хватало одного інгредієнта, який мав дати результат, сльоза першого героя-немовляти. Вчені дуже спішили і тому додали сльозу того заручника, який мався прийняти цей засіб. Але  заручник не прийняв його. Він вибив його з рук вчених супротивляючись на землю. І тоді всі хто находився в тій кімнаті стали монстрами, надихавшись тим повітрям. А ті, які були за межами тієї кімнати, стали звіроподібними людьми. Лабораторія була зруйнованою. Всі ті монстри розійшлися по всьому світу і наводили хаос. Люди, які мали здібності героїв, допомагали врятуватись звичайним жителям. Але монстрам вони не могли протистояти, адже їхня сила була нижчого класу і не могли вони їм нашкодити.

 Люди вже як тиждень втікають від цих монстрів. І під час наступу, монстир скінув велику плиту, яка мала впасти на людей втікаючи з знизу. Але тут з'являється герой вищого класу, який міг нанести урон монстрам. Він мав чорний плащ з капюшоном, який закривав його лице і червоні лати в деяких місцях. Цей герой з'явився стоячи на великому тонкому стовбі. Тримаючи у руках чорний меч із золотими вставками та красними єрогріфами.  Він швидко відкинув ту плиту в стіну, де вона і розбилася. Та вернувся на місце, де і появився.

Монстр, який був поблизу, його замітив і направився в його сторону.

- Втікай звідси!Втікай якщо хочеш жити!- Кричали йому люди втікаючи.

Але цей монстир все ближче і ближче підходив до героя, а він стояв на місці непорушно. І тут пронеслася червона блискавка та на місці, де стояв герой нічого не було. А монстир розірвався на куски. Всі були шоковані. Хто і як це міг зробити? І тут знову появився той герой, та пронісся повз людей. Але ніхто не зміг зрозуміти,куда він так міг полетіти? Він зупинився на машині, яка вже горіла червоним вогнем. Перелякані люди ненаважувалися до нього підійти. І тут як із землі вилізе монстир там, де стояв той герой. Але він його ніби там і чекав та підстрибнув у верх. І у стрибку, коли летів у вільному падінні назад. Розрубав монстра на дрібні кусачки. А коли приземлився, і стояв спиною до людей, його капюшон зліз з голови. І тоді стало видно, що цей герой дівчина. Вона не обернулася до людей, які стояли позаду. А підстрибнув у верх і зникла. Люди залишились стояти знизу в шокованому стані, але тут хтось крикнув.

- Це наш герой! Слава герою!...Redfleks!- Закричав один і всі почали кричати - Redfleks! Redfleks!

А ця героїні стояла на верху одного із будинків і все чула.

- Ну вже й ім'я придумали. Як там, Redfleks?Ай!  Але кожен герой мався це зробити, а не тільки я. От попривикали сидіти в своїх офісах.- Сказала вона останні слова ідучи звідти легкою ходьбою та в мить зняла із себе всю броню.

- Сьогодні серпень двадцять п'ятого, і вже пройшло два рокі із зникнення нашого героя, чи вже краще героїні. Яку ніхто не бачив після звільнення світу від монстрів. Де вона? Цього ніхто не знає. Але на даний момент вже знято третій фільм про  Redfleks. Багато хто хотів її скопіювати але їм ніяк не вдавалось...

- Ну і що в цьому цікавого? Ну зникла вона і все, а якщо в її своє життя, діти ,турботливий чоловік, який від її не відходить.

- Аліс.

- Ну що Ань? Ти, наскільки я знаю, хочеш бути героєм...

- Ага. І дітей вона має, і чоловіка. А от героєм вона хотіла б бути, але в минулому. Я нічого не розумію, що вони найшли в цих героях.- Думає Аня.

-...Ань.Аня!Ти мене чуєш?

- А? Ага. Аліс може годі про цих героїв говорити. Я розумію що це твій улюблений герой, але годі. Тобі вже 18.

- Так,Ань! А тобі вже 12 років і ти скоро закінчиш другий курс середньої школи. І тобі вже можна було вступити в штаб героїв. А ти все нє та нє. Годі Анют.

І дивилися вони один на одного дивним поглядом.

-... Ладно. Ходімо звідси, а то ми ще й посваримось.- Сказала весело Аня обнявши Алісу. І вони пішли із парку. Але, виходячи з парку, до них підійшли четверо людей. І один із них крутив золотий ланцюг та підійшов і обняв Алісу.

- Ей! Хлопці, що за жарти? Відпустіть її !- Сказала Аня взявши Алісу за руку.

- Вибач кралю. Я так бачу у вас хлопців не має, а ми от можемо зіграти їхню роль.- Сказав один із хлопців, який крутив золотий ланцюг і придав Алісу сильніше.

- Еееей! Чуваче, ображати дівчат, хлопці не мають права.- Сказав хлопець, який прибіг на крики.

- О! Ще один герой найшовся - Сказала зітхнувши Аня.

- Відпусти її !

- Ха-ха-ха!- Засміялися із нього ті четверо.

- Нате!- І штовхнув Алісу до них, а Аня її перехопила.

- Не переживай, ми скоро звідси виберемось.- Сказала Аня обнімаючи Алісу.

- Ну щас я поіграюсь із цим червячком. А потім ми приступимо до дисерту. Вони будуть стоїть великих бабок.- Сказав він з усмішкою.

 І тут ті двоє почали битись. Звичайно що той годзіла із ланцюгом був сильніший, але він не показував свою справжню силу. Але його ігри перейшли грань. І той хлопець кінці у його мусонний бак, в  який той годзіла його кінув. Він вже був безсилий.

- Втікай звідси!Втікай!- Кричала Аня бо бачила, що той годзіла почав нарощувати м'язи.

- Ну зараз ти відвідаєш силу Б класу!