Все в житті швидкоплинне. Все минає. Все тане у вирі віків. І лиш земля, по котрій ти ступаєш, залишається.
Земля — єдиний свідок подій, котрі були. Вона береже на собі невидимі сліди тих, хто колись боролися та були поборені. В її надрах, разом із живильною водицею, тече їхня кров.
Саме землю ти звеш матінкою, до землі схиляєш коліна в скорботі, від землі черпаєш свою силу. Чому? Бо через неї ти черпаєш силу та міць своїх предків, через неї відчуваєш їхню підтримку. Навіть крізь тисячоліття.
Скільки таємниць береже наша земля, скільки загадок в собі таїть, скільки може розповісти, якщо лишень до неї дослухатись.
Зупинись, заплющ очі, вдихни на повні груди, почуй ніжний голос, оповитий сизими вітрами та споєний хрипким дзюркотанням води. Послухай, що вона тобі повідає сьогодні...
Відредаговано: 06.11.2024