Хроніки бару "Зелений Змій"

Частина ІІ “Завдання із загадкою”. 7

- Ви не казали про її приховані здібності.

- Ви й не питали, - спокійно відповіла руда жінка, сидячи на камені посеред безкрайнього лавандового поля.

Легкий вітер гойдав фіолетові хвилі квітів, а небо над ними було бездонно чистим.

- Усе минуло добре? - додала вона.

- Так. Чужинці покинули ці землі. Бар’єр не впустить нових. Місто поступово відновиться.

- А ті двоє?

- Їхня магія прокинулася вчасно - коли життя висло на волосині.

- Але їхні друзі вважають їх мертвими.

- І це навіть краще. У світі, де магія поза законом, їм безпечніше зникнути.

Жінка задумливо кивнула.

- Можна запитати?

- Звісно.

- Чому ви віддали такий важливий артефакт Ярині?

Руда усміхнулася - ледь помітно, майже тепло.

- Бо вона має зрозуміти: темрява - не завжди зло. А світло - не завжди добро.

- Ви, як завжди, мудрі.

- Дякую. - Вона легко зіскочила з каменя й зробила крок убік. - То, може, чаю?

І в ту ж мить поруч з’явилася затишна, білосніжна альтанка, якої ще секунду тому не існувало.

- З чорничним пирогом? - уточнив архімаг.

- І з пісочним печивом… під обліпиховим варенням, - з лукавою усмішкою відповіла вона.

Подобається

#1074 в Фентезі
#221 в Міське фентезі
#161 в Бойове фентезі

Відредаговано: 21.09.2026