Запис 30. Прийшов поскиглити

(загадково посміхається)

Га-га, вірно. Хейтери - радійте: Чілл прийшов порюмсати про нелегке життя вільного творця. Можете мене потролити в коментарях - я дозволяю.

(тихо хмикнув сам собі)

Ну… просто думки крутяться, от і вирішив викласти - нехай вони крутяться десь за межами моєї голови. То ж…

(стукає подушечками пальців по пальцях, задумливо дивлячись в сторону, непоспішаючи крокує простором занедбаної майстерні)

Я оце сидів, і… думав собі: “А для чого воно взагалі треба все це? Писав би собі тупий СЛР, і радів би життю. Ні - дай йому якусь трансмедійну дичину, нікому непотрібні музичні альбоми, картинки яких просто океан довкола, і книжки які читають двоє людей. Сюжети, в яких щоб розібратись треба знати будову адронного колайдера (жартую, достатньо хоча б трошки вмикати голову, зовсім трошечки), і все це заради п’яти лайків і однієї відписки”.

(тихо хихоче в грудях зупиняючись, щоб глянути на вас)

Напевне, будь-яка нормальна людина на моєму місці просто спалила би все до бісової матері і пішла би робити щось інше. Але… є один нюанс… (він нахиляється трошки вперед) Я не зовсім нормальна людина. (він сідає на край якогось пошарпаного столу одним стегном, поклавши руки на коліно) Тобто, технічно, фізіологічно - так, я людина, безумовно. Але в голові у мене такий кавардак, що якщо я не буду випускати його назовні, я просто поїду кукухою, і тоді буде точно все. Комусь буде весело, а комусь… сумно…

(раптом на фоні починає невнятний, тривожний, тихий, параноїдальний шепіт, що наростає, він клацає пальцями і шепіт раптово обривається, і він продовжує з непроникним лицем посміхатись до вас, знову склавши руки на коліно)

То ж все це, мабуть, певного роду клапан, через який я спускаю творчу енергію так, щоб вона… не вибухнула в мені. В якомусь… імовірно… переносному сенсі, звісно ж. (стримано посміхається, і продовжує)

Давайте я розкажу вам трошки свої історії.

(всідається зручніше на стіл, впершись обома руками з боків)

Починалось все з того, що я просто робив музику. У мене певний музичний бекграунд - 8 років музичної школи, натхнення класикою, хоча зараз я… не переварюю її взагалі - це давно пройдений етап. В тім, коли я дізнався про існування таких речей, як ДАВ (програмне середовище для написання музики) - все почалось. Декілька років я вчився писати електронну музику в програмі ФЛ Студіо, і працюю в ній по цей день. Паралельно були спроби писати якісь текстові сюжети та книги, але далі чернеток та якихось… древніх форумів це не пішло. Потім у мене була творча пауза, і ось, два роки назад, у 2024-му народжується проєкт Ессенсоул.

Починався він з ШІ музики, як не дивно, тому що до того часу робота в ДАВ для мене все ще була складною для повноцінного продюсування від ідеї до онлайн-майданчика, але згодом я перевів його повністю на авторську електронну музику. Для просування були задумані Інстаграм-акаунти, спочатку один, потім два, потім… ціла мережа акаунтів. Паралельно я почав вчитись писати книги і історії, спочатку просто по-приколу, а потім в стіл. Десь приблизно в той самий час був створений ще один артист, який був повністю ШІ, вам він може бути відомий як МеталГьорлзВайб, ті самі, що написали два альбоми до моїх книг: “Реаліті Енжинс” та “Лавендерс Протокол”. В один момент я зрозумів, що не витягую, і я вигорів - повністю випав з творчості на 3 місяці приблизно, це були лютий-квітень 2025-го року. Іронічно, що саме в той період треки дівах завірусились в Інстаграм: якби я не зупинився тоді, то можливо на цій хвилі я зміг би дійти трошки далі, але - що маємо, те маємо. То ж я повернувся і з новими силами продовжив роботу з музикою та просуванням.

В певний момент я отримав в користування просунуті ШІ інструменти, і вирішив, що настав час розширюватись. Моя інстаграм мережа розрослась до 8 акаунтів з ШІ-контентом, і всі вони піарили мою музику. В тім результат був… доволі млявий, навіть якщо врахувати що моя мережа в певний момент генерувала ледве не 300к переглядів на місяць. Але в певний момент, подивившись на аналітику своїх роялті в музичного дистриб'ютора, я зрозумів, що нехай у мене буде хоч 20 акаунтів, я працюю на них один, безкоштовно, і я відчував, що знову наближаюсь до небезпечної межі, де я хочу просто спалити все і викинути. І… проаналізувавши ситуацію, я вирішив, що настав час скидати баласт, аби просто залишитись на плаву. В результаті з 8 акаунтів вижили лише 3 реально активні (Аверсон, МеталГьорзсВайб і основний акаунт Архітектора), один допоміжний (Привид Мультивсесвіту), і один майже мертвий (мій основний артист Ессенсоул), просто щоб було куди прив'язати музику від дистриб’ютора.

Коли я звільнився від непрацюючих речей я подивився на запас історій в столі. І… (загадково посміхається) подумав: “А чому б ні? Можливо так я зможу зліпити все те, що було до цих пір незрозуміло як зібрано?” Так і сталось: в результаті народився проєкт “Чіллверс”, і, власне, Містер Чілл - ядро, фронтмент, клей, архітектор і лице цього трансмедійного проєкту. Букнет став текстовим філіалом, в той час як музика і саундтреки до всесвіту і книг випускається на більше ніж 50-ти світових стрімінгових майданчиках, а Інстаграм намагається все це розганяти з перемінним успіхом, експериментуючи з ШІ-артами та алгоритмами, які ще ті… кхи… шлю… (стримано “кхе-кхе”-кає, прикривши рота кулаком).