Запис 16. Мені поставили "2"

(загадково посміхається)

За першу главу “Плач Вічності”. Ні, я не сумую. Насправді - це весело. Схоже дехто не зрозумів, куди він потрапив, і, можливо, з переляку втулив мені “2”. Але це нічого - на платформі повно іншої літератури, і я бажаю цьому читачу знайти… свою.

(витримує паузу і продовжує)

Раніше я вже пояснював, про що насправді “Плач Вічності”, тож я буду вдавати, що ви розумієте контекст. Якщо ні, що ж - ваші проблеми: я не буду переказувати все, що було викладено раніше, читайте “Хроніки Архітектора”, наздоганяйте - там все розписано. Або ж закрийте цей блог і не витрачайте дарма свій час (хоча, насправді, байдуже - це ж ваш час). А для тих, хто залишиться, я продовжу. (легенько вдячно посміхається і продовжує серйозним тоном відкинувшись на спинку).

Отже…

Як би там не було, така реакція змусила мене на мить задуматись. Якщо хтось не полінувався поставити “2”, то це означає лише одне: я надто зачепив, настільки що читач не витримав того когнітивного дисонансу з яким зіткнувся, коли зустрів на сторінках моєї книги Кааеля - Бога-Колекціонера. Звісно: чого ще можна очікувати від книги з тегами “гумор”, “грімдарк” і “боги”.

(він стримано сміється в грудях, витримує паузу і продовжує жестикулюючи)

Всі звикли, що боги це обов'язково пафосні правителі, шаблонні, нудні вершителі доль, “заступники”, “творці балансу”, ще хтось там - нудно, заїжджено,  нецікаво. Мій Кааель - це повна протилежність. Хоч він по-своєму пафосний, і теж свого роду “за баланс” його відношення до смертних змушує почуватись останніх… нікчемними. (задумливо потер підборіддя) Можливо, саме тому читач поставив “2”? Бо він відчув себе на фоні Кааеля маленьким і незначним? Хто знає. Врешті решт - чого можна очікувати від божества, для якого апокаліпсис - це лише вдала прогулянка на фоні споглядання схем свого Релікварію. Складно співчувати тому, хто бачив, як народжуються і вмирають цивілізації, збираючи при цьому цілу колекцію власних іграшок рівня реальностей та надпотужних артефактів - він же не дарма Колекціонером зветься. Я вже мовчу про те, щоб спробувати зрозуміти його...

Просто це досвід… зовсім іншого рівня.

Я дуже хотів створити глибокого персонажа, і Кааель, безумовно, є таким. Але схоже що я дещо… перестарався. Він вийшов настільки глибоким і відчуженим, що пересічний читач просто не сприймає його. Що ж… (витримує задумливу паузу) Це так і залишиться. Кааель буде чекати того, хто буде готовий розкрити його… професійну красу божества-колекціонера, і гідно оцінити його.

Більшості подобаються внутрішні муки, і всяке таке, але тут їх немає. Замість цього - усвідомлення власної нікчемності перед справжніми силами, які насправді діють в тіні. Таке точно не кожному підійде. І я це розумію. Але, як я вже сказав, Кааель залишиться таким, яким є, А “Плач Вічності”, разом з тим, найбільш недооціненим твором в моїй колекції.

(знову відкидається на спинку важко видихнувши і продовжує спокійним тоном)

Також хочу торкнутись інших своїх творів, і взагалі - поділитись певними планами на майбутнє. 

“Пекуче, нестерпно, солодко”. Я відчуваю, що історія в певному роді потребує якогось… глобального розвитку. Звісно - пригоди гарячої богині мультивсесвітом в стилі серіалу виглядають цікаво, смачно і насичено, але я розумію, що мені стає все складніше підтримувати різноманіття того, що відбувається. То ж з цього слідує декілька корективів. Перший: глави пригод Аверсон тепер виходитимуть з меншою частотою (до сьогодні вони виходили щодня). Другий: можливо… лише можливо… я перетворю це на якусь глобальну історію. Але це буде точно не зараз: наразі фокус на завершенні публікації “Алхімії еволюції” і перехід до повного занурення в історію мого нового любовно-фантастичного роману з елементами еротики “Ебонітова Орхідея”, який вже готовий в мене на диску, чекає офіційної публікації. В будь якому випадку - “Пекуче, нестерпно, солодко” - це експеримент, який виконав свою ціль, і дав мені розуміння того що… що мені було потрібно дізнатись.

(загадково посміхнувся продовживши після паузи)

Можливо, паралельно виходитимуть якісь короткі, експериментальні проєкти, якщо у мене буде на це бажання, час та натхнення. Також, разом з маршем “Ебонітової Орхідеї” готуватиметься вихід повноцінного музичного альбому як саундтреку до книги, аби максимально посилити ваше занурення. Випустить його, традиційно, мій гурт МеталГьорлзВайб, як він вже робив з альбомом “Реаліті Енжинс”. Деталі альбому, як і перші тизери, імовірно, будуть дуже скоро. Зараз можу лиш сказати, що він триватиме 50 хвилин і матиме 11 треків, що майже вдвічі більше за попередній альбом. Він буде в жанрі інтастріал метал з сінт-елементами. Сподіваюсь, це лише посилить ваше занурення: я писав книгу просто під цей альбом, тож… мені дуже хочеться вірити, що ви також відчуєте цей вайб.