Жорік впевнений,
що в домі
затишному і зручнОму,
чудово можна було б жити:
добре в ліжку відпочити...
в рулон папіру замотатись...
або ж за віником сховатись.
На підвіконня застрибнути.
Нахабно в шафу зазирнути.
На стіл залізти потихеньку
покуштувати щось смачненьке,
забуваючи про чемність...
Та є велика неприємність.
Люди звичку зайву мають -
перед жвавими котами
невчасно двері зачиняють:
у кімнату і на кухню,
в холодильник і на двір(!).
Надмірну засторогу їхню
вважає кіт за перебір.
Кошеня, мружачи очка,
навколо себе подивилось,
уявляючи,
що в домі все раптово...
відчинилось!
Які були б різноманітні
сніданки,
ланчі
і вечері,
якби розкрилися у кухні
усі шухлядки,
шафки
й двері...
Не сумувало б кошеня
наодинці на підлозі
біля зачинених дверей,
поспілкуватися невзмозі.
Коли б, нарешті,
зникли з дому
нікому непотрібні двері,
всі жили б рАзом і відкрито
у комфортабельній печері.
Без проблем минав би день
у приємній атмосфері,
без завади і обмежень
якби не зачинялись двері! 😺