Хроніка про Жоріка
Епізод... із дощем
Усмішкою тепле Літо
кожен ранок прикрашало.
І руденьке кошеня
назустріч Літу поспішало.
Поснідавши,
щоранку Жорік
гуляв на дворі залюбки.
Бо там,
щокрок,
були розваги:
лОви, засідки, стрибки.
То на дерево залізе,
де розцвірінькались пташки.
То сховається в траві
і уважно споглядає,
як мурахи метушаться
і гудуть важкі джмелі.
Заплакала дощами Осінь,
змиваючи тепла сліди.
На ґанку Жорік дивувався:
"звідкіля стільки води?!"
Навкруги все було мокрим
від осінніх тужних сліз.
І неспиняючись,
згори
краплинки
падали
униз...
На змоклих і сумних деревах
не чутно гомону пташок.
Дощинки журно ляпотіли
поміж калюжних бульбашок.
Жорік крок зробив у Осінь,
що розлилась в усі боки.
І крізь вологу руду шубку
його проймали дрижаки.
Шірстка піднялася дибки
від холодної води.
І від осінньої негоди
Жорік вирішив втекти.
Руду спинку в дугу вигнув.
Мокрим хвостиком здригнув.
І, щоб сховатись від дощу
в дім швиденько прошмигнув.
Гопки вбіг.
На стільчик спритно застрибнув.
І швиденько умостившись,
потихеньку муркотнув.
І без поспіху
почав вилизувати мокрі лапки
і подушечки м'якенькі,
і пазурів гостренькі шкрябки.
Язичком своїм цупким,
стираючи усі краплинки,
мов гребінчиком густим,
розчесав руді шерстинки.
І коли пухнаста шубка
сухою і м'якою стала,
згорнувшись зручно у клубочок,
кошенятко задрімало. 🐈
#1871 в Різне
#375 в Дитяча література
#437 в Поезія
Відредаговано: 02.11.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
