Юність.

Час летить мов вітер. Дитинство пролетіло і Христина вже випускниця. Із маленької дівчинки з великими карими очима і хвилястим чорнявим волоссям виросла справжня красуня з допитливим щирим поглядом.

Христина була середнього зросту, худорлява, допитлива і добра дівчина. Вона наполегливо добивалася успіхів у навчанні і мріяла стати вчителькою. Цього літа вона буде поступати до педагогічного коледжу. Тому дуже старалася і готувалася до випускних екзаменів.  

Настала весна. В цей час завжди було багато роботи в селі. Потрібно було прибрати в саду, посадити город, прибрати і побілити хату, ппрати рушники і занавіски до пасхи. Так було заведено: до свята має бути порядок в господі і на городі. Христина закінчувала десятий клас і старанно готувалася до уроків. Адже їй потрібно буде складати вступні екзамени із української мови і математики. А математика їй давалася нелегко. Треба було виучувати напам'ять теореми, доведення, формули і вправлятися в розв'язуванні задач і прикладів.

В село почали повертатися хлопці з армії, а ті, кому виповнилося 18 років ішли служити до армії. Цієї весни отримав повістку і сусідський парубок Степан, старший від Христинки на два роки. Він запросив і Галинку і її й інших дівчат та хлопців з вулиці. Повернувся з армії і сусід Олександр, високий чорнявий парубок, що жив через дорогу навпроти будинку Катерини.

- Мамо! А можна я піду з Галею до Стьопи на випровадини? 

-  Незнаю, доню що тобі й сказати, ти ж іще школярка. А там буде спиртне на столі.

- Мам, ти ж знаєш, що я не люблю спиртні напої і не вживаю їх. Ми просто потанцюємо, буде весело, всі ж свої з вулиці будуть. Ви ж також з Павлом там будете.

- Але всеодно треба ще й Павла запитати. Він старший твій брат і має дбати про тебе, мов батько.

- Добре, я запитаю і думаю він не буде проти. Адже це близенько біля дому і він також там буде.

Павло дозволив і Христинка літала мов метелик по хаті, збираючись на вечірку до Степана. Адже він таємно їй подобався. І вона мріяла мати такогож спокійного, красивого і працьовитого чоловіка.

Але  вони  просто жили на одній вулиці, пасли разом корів влітку, разом ходили до школи та вечорами сиділи на вербовій колоді , що лежала біля тину баби Маріки, що жила навпроти Христини, або в Галинки на лавочці біля соснового лісу, розповідали смішні історії, анекдоти, слухали музику. Іноді бігали вечорами круг лісу, або до автобусної зупинки і назад. Це десь приблизно два кілометри. Взагалі ми вели активне юнацьке життя. У нас за лісом була галявина, де облаштували спортивну площадку. Там часто грали в футбол. Приходили юнаки з інших вулиць, навіть з сусідніх сіл. А ще на початку лісу, біля дороги був турнік та гойдалка, де гойдалися малюки, а іноді і дорослі хлопці та дівчата. Іноді ми влаштовували дискотеку, або співали українських пісень. А біля Володі і Наді був стовп, де хлопці повісили кошик баскетбольний і ми грали в баскетбол часто або ж у волейбол. Молоді було багато і було дуже цікаво. В кожній хаті по двоє, троє дітей було а то й більше. В тьоті Павліни було аж десять дітей. Тож було з ким гратися і проводити весело вільні  від роботи години. Адже в кожній сім'ї було хазяйство і треба було допомагати і на городі, і в хліві, і в хаті прибрати . Роботи в селі вистачало. А ще й на колгоспному полі працювали. За лісом було поле, колгоспна бригада і хмільниця, неподалік був також колгоспний сад. А перед пасхою вночі збиралася біля лісу молодь з усього села і палили скати резинові, що нзбирали по селі заздалегідь. Запасалися бензином, розливали його по пляшках і кидали в вогонь. Цілу ніч сиділи , підтримуючи вогнище, підкидали туди скати і бензин чи солярку в пляшках. Співали пісень, розповідали смішні історії. Старші приносили спиртне і закуску і десь потайки в лісі пили. Ось така була молодість в селі в ті 1980-ті роки. 

 Нарешті Христинка одяглася, трохи підфарбувала губи і вії, подухалася духами дешевими і побігла до Галинки. Вона жила навпроти Степана. Там вже зібралося чимало молоді. Це був травень місяць. Шалаш побудували за хатою в саду. Грала естрадна місцева музика. Деякі молоді пари кружляли в вальсі , крутили польку на два боки. 

В повітрі пахло свіжістю, черемхою, бузком і весняними квітами. був теплий весняний вечір. Вийшов до нас  Степан і запросив заходити до столу. А коли ішли, то взяв Христинку за руку і промовив їй на вушко:

- Я хочу щоб ти сиділа біля мене і не відходила від мене сьогодні вечором. Вона розчервонілася, мов маківка і висмикнула руку, але він знову взяв її за руку і повів за собою за стіл. Христинці було трохи ніяково, адже він подобався їй, але тут були його рідні, батьки і в неї щоки горіли, мов жар. Вона не очікувала такого від Стьопи, думала, що він має дівчину...і Галинка якось дивно подивлялася на них.

Адже біля нього на випровадинах мала б сидіти його дівчина, а з Христинкою вони були просто друзі, сусіди. Стьопа був старший на  два роки за неї. Та Христина була задоволена цим вчинком і трохи заспокоївшись приємно розмовляла з друзями, посміхалася і намагалася триматися достойно. Нарешті заграла музика і молодь вийшла з-за  столу потанцювати.  

- Можна тебе запросити на танець? - лагідно з посмішкою подивившись в очі Христинці, промовив Степан. 

- Можна. Я люблю танцювати, посміхнувшись у відповідь партнеру відповіла вона. 

Вони кружляли в танці, не помічаючи нікого навкруги. Стьопа трошки був випивший і поводив себе весело і сміливо. Зазвичай він був скромним і сором'язливим хлопцем. Він міцно стискав її в обіймах, шептав на вушко їй компліменти і вона посміхалася йому щиро дивлячись в його сірі великі очі. Його очі блищали від радості але слова були тихі і ніжні. На ньому був новий сірий костюм і голуба сорочка з галстуком сірого кольору. Йому дуже пасував цей одяг до сірих очей і русявого темного волосся.

- Христинко, мені ти дуже подобаєшся, ти дуже вродлива і розумна дівчина. Але я іду до армії на два роки. Як жаль, що я раніше тобі цього не сказав і ми втратили багато часу.