Епілог. Рік потому.

- Кевіне! - Христина зайшла в студію і голосно покликала хлопця - Ти на місці?

 Кевін, що копошився в дальньому кутку, відгукнувся.

- Так, Христино! Я тут! Іди-но сюди.

Дівчина підійшла до нього і він ніжно обійняв її.

- Як справи у майбутнього мистецтвознавця?

Христина зарилася носом йому в шию і прохникала.

- Якщо я в цьому житті здам Історію Культури в період Рококо, то Альфор завалиться.

Кевін м'яко поцілував її в маківку і підбадьорливо сказав.

- Обов'язково здаси. А Альфор уже майже завалився.

Про замок була чиста правда. Христина і Кевін практично відразу після виписки дівчини поїхали в Лондон. І через деякий час усе частіше й частіше говорилося про те, що замок руйнується.

Як сказала Жозефіна, яка одного разу приходила провідати дівчину, що всі вампіри звідти пішли після смерті Магістра. Вона була серед перших. Забрала Аріону і вони поїхали кудись на околицю Австрії. Жозефіна навчила дівчину контролювати себе і допомогла розвинути здібності. Тепер вони чекали на наступну можливість, щоб повністю перетворити Аріону. На відміну від Христини та хотіла бути вампіром. Це подарувало Аріоні друге життя. А Жозефіна вперше знайшла ту, про яку зможе піклуватися.

Дерек залишився в Ерлі. Звичайно, про те, що трапилося, він не говорив. Хоча іноді язик так і свербів розповісти, хто насправді жив у напівзруйнованому замку. Може завдяки йому замок би відновили й зробили б туристичною пам'яткою. Але Христині цього хотілося найменше. Вона взагалі хотіла найменше згадувати минуле. Тепер вона людина. Живе разом із Кевіном у Лондоні. Вступила і вчиться на мистецтвознавця. Вона щаслива. Безумовно щаслива.