Розділ 16.

Наступного дня хлопці зустрілися вдома в Кевіна. Христина з гуркотом виклала величезну товсту книгу на стіл. Дерек дивився на неї й боявся навіть просто доторкнутися. Кевін провів рукою по пухкій, потрісканій обкладинці. Скільки ж таємниць і секретів зберігалося на пожовклих сторінках?

Вони не стали гаяти часу. Христина сіла по центру і почала гортати книгу. Обережно перегортала сторінку за сторінкою. До деяких поверталася по кілька разів, боячись пропустити щось важливе.

Безліч обрядів: ініціація, повне навернення, весілля, заспокоєння і підняття древніх з їхніх склепів. За основними йшла низка дрібних: створення раба, отруєння крові. Їх використовували зазвичай для створення живих мерців, які зможуть прослужити деякий час. 

Від кожного з ритуалів бігли мурашки по шкірі. Дерек раз у раз із гучними вигуками відвертався, а Кевін прикро відводив погляд убік. Христина розуміла, він боїться. Та й сама дівчина відчувала, що на неї чекає випробування не з легких. Їй самій було страшно.

У пошуках вони провели цілий день, лише з невеликими перервами. І ближче до вечора, нарешті, вони дійшли до потрібної сторінки.

- Знайшла! - вигукнула Христина.

Дерек і Кевін тут же нахилилися ближче до неї, дивлячись, куди вона показує пальцем. На пожовклій сторінці були майже стерті слова, написані незрозумілою мовою. Дивні букви та завитки - Кевін не міг розібрати їх.

Дерек примружив очі.

- Це що? Латиною?

Христина заперечно похитала головою, пояснюючи.

- Це мова перших вампірів. Вона схожа на латину, але насправді зовсім інша. Нею описані тільки найдавніші ритуали.

Кевін м'яко доторкнувся до плеча Христини.

- Ти розумієш, що тут написано?

- Так, - відповіла дівчина - Я вивчала мову древніх. Андер вважав, що вампірові з вищого світу це необхідно.

Дерек криво усміхнувся.

- Треба ж, хоч щось корисне від цих кровопивців ти взяла.

Христина підтвердила.

- Точно. - вона подивилася на хлопців і запитала - Мені перекладати?

Ті жваво закивали. Дівчина уважно придивилася до слів.

- Повернути людську душу вампірові, якого ще не повністю поглинула темрява, може тільки Світлий Кинджал... - вона подивилася на хлопців, які здивовано дивилися на неї, і пояснила - Мається на увазі тому, хто поки що не пройшов повне навернення.

Дерек вигукнув.

- Кріс, то як вампір може жити не повністю навернений? Ти сама сказала, що це живі мерці.

Дівчина сказала.

- Якщо ти випив крові одного з чистокровних, то вважай ти вампір. Але тільки кров Першого вампіра в період Кривавого Місяця може завершити процес.

Кевін обурився.

- Дереку, не відволікай! - потім кивнув у бік дівчини - Христино, перекладай далі.

Вона продовжила.

- Потрібно в повний місяць стати в Коло Крові... - вона замовкла і розгублено подивилася на Кевіна і ледве чутно вимовила останню фразу - І встромити його собі в серце...

Повисла гнітюча тиша. Христина і Кевін дивилися один на одного, а Дерек вкрадливо запитав.

- Хлопці, я ж сподіваюся, всі розуміють, що це божевілля?

Христина опустила очі, у них був страх, але водночас і рішучість.

- Але якщо це єдиний спосіб, то... Можливо, варто спробувати?

Кевін рявкнув.

- Ні! Я проти! Виключено!

- Але... - спробувала заперечити Христина.

Тоді юнак вимовив, викарбовуючи кожен склад.

- Вик-лю-че-но!

Христина замовкла. Погляд її наповнився болем і нерозумінням. Нерозумінням, чому Кевін зараз проти. Адже до цього він так сильно підтримував її, завзято рвався допомагати. А тепер що. По щоці скотилася сльоза. Відчуваючи себе зайвим, Дерек тихо попрощався і пішов. А молоді люди залишилися удвох.

Кевін постарався спокійно пояснити Христині, чому він проти такого способу.

- Христино, люба, зрозумій, це небезпечно. Ти можеш не вижити.

Дівчина відчужено дивилася вбік, а Кевін скориставшись її мовчанням продовжив.

- Я не хочу, щоб усе було ось так. Щойно почалося щось між нами й ти добровільно підеш на це... - він не зміг підібрати іншого слова - Самогубство.

Тоді Христина заперечила.

- Навіть Ніколя сказав, що іншого способу немає. І скільки б я не шукала. - вона осіклася - Скільки б ми не шукали.

Хлопець втомлено махнув рукою.

- Ну, так залишмо все як є. Вічність, ніби як, не так уже й погано...

Ці слова вдарили нижче пояса. Більше Христина не стримувала емоцій - сльози хлинули рікою. Вона знесилено сповзла по стінці, до якої притулилася, коли встала зі стільця.

- Не так уже й п-погано? - через паніку дівчина почала трохи заїкатися - Кевіне, ти хоч розумієш, про що говориш?! Чи ні?!