Розділ 15.

У Лондоні Кевін і Христина пробули ще кілька днів. Після того поцілунку щось змінилося і це було помітно. Відпала потреба говорити про стосунки - все і так було ясно. Тепер Христина могла бути відкрита з Кевіном, вона довіряла йому, перестала боятися батьків. Їй приємно було ввечері, після активного дня класти голову йому на плече.

Тепер їхні розмови заводилися не тільки про книжку чи спосіб як знову стати людиною. Вони могли будувати спільні плани. Звісно, не довгогральні. Радше звичайні. Наприклад, куди можна в Ерлі сходити, які фільми подивитися.

Христині подобалося знову почуватися звичайною дівчиною. Підлітком, який може закохуватися, хотіти провести день, валяючись на дивані та поїдаючи смаколики замість того, щоб кудись іти.

Один із вечорів вони так і провели, просто лежали на дивані, дивилися фільми, цілувалися і їли фрукти. У будинку Кевіна зі свічкою в руках не знайти було шкідливої їжі. Мама, яка пропрацювала балериною, на дух не виносила чипси, піцу і бургери. Там це було під забороною. Кевін навіть розповідав, що тривалий час, коли він навсправжки став займатися танцями, Сандра забирала шкідливу їжу, змушуючи переходити на корисний раціон.

Але ідилія похитнулася, коли молоді люди сіли в поїзд, що мчав до Ерла. Тільки зараз Христина задумалася про те, що ще потрібно якось дістати книгу. Кевін ніби прочитав її думки.

- Крістін, я ж сподіваюся, ти не збираєшся йти в замок по книжку сама?

- Збираюся, - спокійно відповіла дівчина і поспішила порозумітися - Кевіне, ти - людина. Вампіри за версту відчують тебе. Особливо мисливці. Візьми ти з собою хоч найкращу зброю, - вона взяла його за руку - Один проти десятка сильних кровопивців ти нічого не зробиш. Тому мені краще піти самій.

Кевін розчаровано зітхнув, але сперечатися не став. Тут дівчина мала рацію. Він проти вампірів мало що може зробити. Але й кидати Христину саму юнак теж не хотів.

- Добре... - відповів Кевін - Доїдьмо додому, розповімо все Дереку і вирішимо, що робити.

- Ти маєш рацію.

Доїхавши до Ерла, вони побачили хлопця в олімпійці з червоними смугами й фотографією Snoop Dog-а на спині, що стояв на піроні. Дерек тупцював на місці й чекав на своїх друзів. Кепка перекосилася, а на праву кросівку розв'язався шнурок. Побачивши це, Христина стрибнула в кулак, а Кевін підтримав її.

- Так, це не мої батьки. Тут нас зустрічають "при параді".

Обидва засміялися. Коли поїзд загальмував. Вони вийшли й Дерек кинувся до них на зустріч. Однак зупинився, побачивши, що Кевін обіймає Крістіну. Для нього це стало приємним сюрпризом.

- Ну, привіт, голубнику! - весело привітався він.

- І тобі привіт, - потиснув йому руку Кевін.

- Привіт, - усміхнено привіталася Христина.

Дерек не став питати, коли між його друзями щось зав'язалося, а одразу перейшов до справи.

- З'ясували щось?

Дівчина кивнула.

- Так, пам'ятаєш посилання на форум, яке ми тобі скидали?

- Звісно.

- Так от, - продовжив Кевін, - Ми там натрапили на одну крамницю. Її тримає вампір. Він нам і розповів про спосіб.

Усі замовкли, а розігрітий цікавістю Дерек смикнув найкращого друга.

- Ну, не нудьгуйте.

Кевін вказав рукою на Крістіну.

- Кріс, продовжуй.

- Є книга з обрядами. Вона знаходиться в Альфорі. Й...

Дерек перебив її.

- І коли ми йдемо туди?

Христина закотила очі. Іншого, чомусь, дівчина й не очікувала. Тому спокійно сказала.

- Давай, ми спочатку речі розкладемо, потім зустрінемося в Кевіна або в мене і вирішимо, що нам робити.

Хлопці погодилися. І сказали в один голос.

- Йде.

Після хлопці провели дівчину до будинку. Кевін поцілував Христину, пообіцявши, що ввечері вони ще побачаться. Окрилена і задоволена вона дістала ключі. Дівчина була щаслива, тепер у неї є друзі та близькі люди. Це означає, що більше вона не одна.

Христина зайшла всередину і попрямувала до своєї кімнати. Але зупинилася. Вона відчула чиюсь присутність. Обережно й повільно вона попрямувала на кухню. Було тихо. Дівчина ввімкнула світло і відсахнулася. Притулившись спиною до холодильника, на неї дивилася Жозефіна.

- Здрастуй, - усміхнулася вона - А я дивлюся, ти непогано обжилася.

- Що тобі потрібно?! - холодно відрізала Христина.

Та лише у відповідь засміялася.

- Боже мій, - вона рушила ближче до дівчини. - Які ми бойові, мило. - підійшла впритул і сунула їй у руки пакет - Відкрий.

Обдарувавши вампірку підозрілим поглядом, Христина з побоюванням глянула всередину. І була щиро здивована, коли побачила Книгу, про яку говорив Ніколя.

- Що? Але чому?

Жозефіна зарозуміло хмикнула і махнула рукою.

- Чому я тобі допомагаю? Розумієш, Христино, вся справа в Андері? Прибравши тебе з дороги, у мене буде найменший шанс бути з ним. І давай на чистоту. - вона тонким пальчиком підняла обличчя дівчини за підборіддя - Хто ти: маленька безрідна дівчинка. Їжа, не інакше. І хто я: одна з вищих вампірів. Жінка, гідна його.

Христина похитала головою. Їй навіть стало шкода Жозефіну. Такою жалюгідною через свою залежність і захопленість вона виглядала. Однак зараз їй це грало на руку. Христина запитала.

- Припустимо, знайду я спосіб. Але як я потраплю в Альфор непоміченою, щоб провести ритуал?

Жозефіна знизала витонченими плечима.

- Просто. Я проведу тебе. Скажу, що зловила наречену-втікачку. Тільки ми з тобою підемо не в головний зал, де сидить наш невтішний наречений, а в інше місце.

Чомусь у цей момент Христині здалося, що вона може Жозефіні вірити. Дівчина кивнула.

- Добре.

Жінка посміхнулася, оголивши гострі ікла.

- Чудово. Тільки, Христино, - вона попередила, - У тебе часу до другої опівночі. Кривавий Місяць триватиме недовго. Тож шукай і думай швидше.

Після цих слів вона пішла, залишивши після себе легкий шлейф аромату троянд і крові. А Христина швидко схопила телефон і набрала Кевіна.