Розділ 14.

Христина жила вже чотири дні з Райзами. Дівчина неймовірно перейнялася сімейним зв'язком між Кевіном і батьками. Спостереження за ними пробуджувало в ній якісь давно втрачені почуття. Те, що вона так відчайдушно намагалася згадати: образи сім'ї, що вони робили, якою вона була, коли Андер ще не навернув її.

Найдивовижніше, що вона майже не змінилася. Бувши вампіром, вона не розгубила притаманної їй людяності, можливо, надмірної доброти та любові до танців. Хоча зовнішні образи мами й сестри все ще розпливалися в неї в голові, але в пам'яті спалахували голоси, обійми, навіть "бійки" зі старшою сестрою за останню шоколадку.

А ще з'явилася розслабленість. Поруч із Кевіном, Сандрою і Грегом Христина абсолютно не боялася бути собою. Звісно, вампірського вигляду дівчина і не думала показувати, але відкрито висловлювати свою думку, спілкуватися з Сандрою годинами з приводу танців без угаву - це все додавало спокою.

І Кевін... Він немов розумів Христину без слів. Дівчина не помітила, як вони зблизилися. Хлопець допоміг акуратно розв'язавати питання з документами. Вигадувати нічого не довелося, і застосовувати гіпноз теж. Просто підійшов до містера Райза і сказав, що Христина на вокзалі загубила свої документи і їх потрібно відновити. Дівчина припускала, що можливо доведеться якось викручуватися в реєстрі, але ні. Її дуже швидко пробили по базі. Крістіна Еверлі Еванс... Дивлячись на своє справжнє ім'я, дівчина відчайдушно намагалася зрозуміти, чи пов'язано ще щось із ним. Коли вони повернулися додому, вона подякувала батькам Кевіна і пішла до себе в кімнату під приводом переодягнутися.

Увійшовши в кімнату, вона присіла на край ліжка і знову втупилася на своє ім'я. Посвідчення вийшло забрати протягом кількох годин. "Ось що роблять зв'язки..." - усміхнулася про себе дівчина. Її самотність тривала недовго, у двері постукали.

- Увійдіть, - голосно сказала Христина.

На порозі з'явився Кевін.

- Христино, привіт.

Дівчина відкрито посміхнулася йому.

- Привіт.

Кевін сів поруч.

- Як ти?

- Нормально... - Христина перевела погляд на своє посвідчення - Майже... - вона звернулася до Кевіна - Ти щось хотів.

Той лише похитав головою.

- Ні, просто ти якось знітилася після того, як тебе пробили по базі. - він хмикнув - Невже Андер був настільки дурний, щоб не стерти тебе з бази?

Дівчина зітхнула і сунула йому документ, де було зазначено, що вона жила під опікою в дядька. Але дивно було іншим, чому було змінено рік народження.

- Може Андер подумав, якщо він змінить тільки рік народження, то на цьому все. Ти сам бачив скільки було Крістін Еверлі Еванс. - припустила Крістіна.

Кевін погодився.

- Це точно.

Дівчина подивилася йому в очі.

- Мене турбує інше.

- Що саме?

В очах дівчини заблищали сльози.

- Я не змінилася, Кевіне. - вона пояснила - Стала вампіром, так. Але не мої погляди на життя, моя любов до танцю, бажання бути в сім'ї та домогтися посади провідного хореографа. - вона розгублено опустила руки - Я весь час думала, що ставши вампіром, я змінилася. І лише ставши людиною, знову вийде щось повернути. - вона взяла його за руки - Ти розумієш мене?

Кевін кивнув. Він був спокійний, слухав її уважно, не перебиваючи. А по погляду було видно, нарешті, Христина змогла розгледіти те, що лежало на самій поверхні. Дівчина не витримала й обійняла його. Кевін відповів. Христина чіплялася за його плечі, легенько стискала їх. Зараз Кевін був для неї рятувальним кругом. Тим, хто може витягнути її. Маяком, який вкаже шлях. По щоках неусвідомлено покотилися сльози. Юнак обережно гладив її по спині, заспокоював.

У кімнату знову постукали. Пара різко відсторонилася одна від одної й, залившись фарбою, Христина пискнула.

- Відчинено.

До кімнати увійшла Сандра. Посмішка тут же спала з її обличчя, коли вона побачила заплакані очі Христини.

- Боже, що сталося? - вона одразу ж підійшла до дівчини й м'яко торкнулася її плеча - Христина, мила, чому ти плачеш?

Христина відповіла.

- Це нічого. Я просто маму з сестрою згадала.

Тут вона не брехала, дівчина дійсно згадала про них. Щодня дедалі виразніше згадувала, проводячи час із Кевіном і його батьками.

Сандра співчутливо обійняла Христину.

- Люба, я розумію, таке швидко не минає. Якщо хочеш, ми можемо тебе відвезти до них. Ти ж казала, що раніше жила в Лондоні. Просто скажи, де вони поховані.

- Не вийде, - тихо відповіла дівчина.

Не встигла Сандра запитати, чому, Кевін пояснив.

- Річ у тім, що на сім'ю Крістіни напав якийсь ненормальний... - хлопець мить помовчав - Він кремував їхні тіла, а прах потягнув у невідомому напрямку. - він тихо, але обурено додав. - Придурок!

Стримана до цього Сандра спалахнула.

- От же скотина! Як так можна?! Бідна дівчинка! - вона обійняла Христину міцніше - Як же тобі пощастило в цей момент перебувати не вдома. - вона по материнськи погладила дівчину по голові - Головне, ти жива. Давай. Красуню, витирай сльози та спускайтеся з Кевіном обідати.

Христина вирішила розповісти саме таку версію, коли її запитали про смерть мами й сестри. Коли все сталося, вона нібито пішла на ночівлю до подружки. Лише Кевін знав правду. Тільки йому дівчина могла все розповісти, знаючи, що він не злякається, не втече, і вже тим більше нікому не видасть її таємниць. Батькам хлопця дівчина воліла не договорювати більшу частину правди про себе. Вона щиро сподівалася, що її й не доведеться розповідати, адже скоро Христина знову стане людиною.

Коли Сандра зачинила за собою двері, Кевін звернувся до дівчини.

- Залишилася зовсім небагато, вірно?

Христина кивнула.

- Стати людиною.

- Що ж, - підсумував він - Тоді пропоную нам пообідати й знову закопатися в інтернеті...

Христина задумалася.

- Хм...

Вони справді провели багато часу, намагаючись знайти спосіб в інтернеті. Практично щовечора Христина приходила до Кевіна і вони вбивали в пошуковий рядок потрібні запити. Від яких було толку, як від козла молока. Потрібно було щось більш дієве.