Андер міряв кроками терасу, раз у раз кидаючи докірливі погляди на Себастьяна - одного зі своїх охоронців.
- І чому ти дозволив їй утекти, Себастьяне?
Довгі тонкі пальці розправили комір сорочки нарочито повільно. Бліді губи стиснулися в нитку, але наступної миті довгасте обличчя охоронця розслабилося і його вираз знову став невимушеним.
- Андер, ти знаєш мене з часів заснування, - посміхнувся він - Від початку, мій друже, я - мисливець.
- І що? - процідив крізь зуби магістр.
- Як що? - зобразив здивування Себастьян, а в голосі звучала насмішка - Я завжди ловлю свою жертву. - він узяв зі столика кришталевий келих із кров'ю і покрутивши його в руках повільно, смакуючи кожне слово, вимовив. - Ох, скільки ж між магістрами й мисливцями відмінностей.
Андер приречено похитав головою. І знову Себастьян уже не тонко натякав на його нетерпіння і бажання володіти цією дівчиною.
Вірно. Спочатку він не охоронець, а мисливець. І до того ж відмінний. Себастьян Рональд ніколи не повертався з порожніми руками. Варто було лише вказати на потрібну ціль, як її незабаром подавали до панського столу або кидали під ноги господареві. Це була одна з причин, коли новий Магістр вирішив зробити його однією з наближених фігур - поставити в один ряд з охоронцями.
Ось тільки Андер забував про одну маленьку деталь. Себастьян ніколи відразу не ловив свою жертву. Він любив розтягувати задоволення. Спочатку з'явитися з нізвідки - налякати. А після слідувати німою тінню деякий час - зводити з розуму. І лише, коли жертва повністю ослабне, змиритися зі своєю долею - зловити.
У цьому й була їхня головна відмінність. Андер - пан, який віддає накази й очікує їх виконання. Себастьян - мисливець, який отримує справжнє задоволення саме від процесу. Магістрові хотілося якнайшвидше роздобути мету, мисливцеві зробити так, щоб жертва сама здалася, втомилася бігати та боротися.
Але цього разу все було по-іншому. Метою Себастьяна стала Христина - наречена Магістра. Він знав, що тут буде набагато веселіше і цікавіше. Адже мисливець практично відразу розкусив план дівчини втекти й знайти спосіб стати людиною. Чи думав він просто пополювати вдосталь і потім привести її господареві? Занадто просто. Допомогти стати людиною і посміятися над поразкою свого пана? Безумовно ні! А от зробити так, щоб вона сама прийшла до нього в руки, і зіштовхнути лобами впливових фігур серед вампірів - так.