Розділ 6.

Христина була у нестямі від радості, незважаючи на всі позбавлення, незручності та страхи. Вона саме прокинулася. Уперше за довгий час дівчина так міцно спала вночі. Вона не пам'ятала, як заснула. Абсолютно не пам'ятала своїх снів. Нехай Христина і поспала всього кілька годин і зараз відчувала давно забуту сонливість, вона все одно була задоволеною. "Так скоро і дивись, почуття людського голоду повернеться" - зловила вона себе на думці. Від цього стало ще радісніше.

Однак, Христина швидко схаменулася, коли виявила неймовірну кількість мертвих щурів. Так, хрестик починав уже діяти. Він придушував її вампірську сутність, повернув людські відчуття, але варто лише його зняти... Про це зовсім не хотілося думати.

Відігнавши від себе погані думки, Христина почала думати, що їй зараз потрібно влаштуватися серед людей. Перше, що на думку спало - документи. Дівчині потрібно було зробити собі документи. Свої, які були в неї до звернення, Христина показати ніяк не могла. Адже шістнадцять їй виповнилося у дві тисячі третьому році. Саме того дня в них на порозі будинку з'явився Андер Альфор і попросив просто зайти зателефонувати. Ні мама, ні сестра тоді й подумати не могли, що це один із магістрів.

Щоб вирішити питання з документами, Христині потрібно було вирушити до Лондона. Дівчина торкнулася пальцями прикраси в себе на шиї. Знімати її не хотілося. Адже зняти хрестик означало випустити вампіра. Але і в той же час, їй потрібно було дістатися до Лондона і зробити собі хоча б посвідчення особи.

"Точно! А будинок!" - ці думки наступними прийшли в голову.

Попри те, що цей невеликий будиночок був занедбаний, все ж люди могли помітити нових мешканців. А особливо прискіпливі навіть викликати спеціальну службу.

- Аргументів зняти хрестик стає дедалі більше... - із сумом промовила в порожнечу дівчина.

Христина присіла на край крісла і замислилася: "Якщо так розкинути. Крові, нехай і не дуже хорошої, я випила вчора. Я не голодна. Голод Андер навчив контролювати ще в перші місяці перебування в замку. Якщо я зараз зайду в лікарню і поцуплю кілька пакетів крові, щоб не накидатися на людей... Це думка.".

Красти дівчина не любила. Але це був єдиний варіант. Сьогодні ще й свято. Люди розслаблені. Тому перш ніж вирушити до Лондона, Христина вирішила проникнути в лікарню.

Як дівчина і думала. Сьогодні ввечері планувалося свято на головній площі. Ще на шляху до лікарні Христина помітила, що практично все населення зібралося на площі. Хтось прикрашав, хтось готував їжу на багатті - панувала атмосфера розслабленості та спокою. Зараз будівля лікарні була практично порожньою. Лише коридорами блукали самотні фігури медсестер і санітарів.

Насамперед Христина зайшла в ординаторську і швидко відшукала форму практикантів. На відміну від лікарів, студенти-практиканти носили форму гірчичного кольору. Вона швидко переодяглася і не встигла подивитися на бейдж, як її окликнули.

- Арія Престон! Не знала, що сьогодні твоя зміна.

Дівчина рефлекторно обернулася.

- Це ви мені?

Повненька жінка низького зросту поправила окуляри й оглянула дівчину з голови до ніг.

- Боже Милостивий! Таки пофарбувалася в чорний колір. Ну що за дурна дитина.

Христина зітхнула з полегшенням. Значить, хрестик не відібрав її силу навіювання. І ця жінка не підозрює, що перед нею зовсім інша людина. Судячи з усього, медсестра може бачити незначні зміни, про які їй говорила та дівчина. Головне, зараз поводитися дуже обережно.

- Так, - усміхнулася дівчина, відкинувши краплю чорного волосся назад - Давно хотіла змін. То чому б і ні.

Медсестра похитала головою.

- Таку красу зіпсувала. Ну та годі! - відмахнулася жінка і вказала на візок - Краще відвези ось кров. Нам якраз прислали.

Христина ледве стримала радість. Тепер не доведеться шукати запас, кров сама до неї прийшла в руки. Вона різко обернулася до медсестри і, міцно схопивши її за плечі, подивилася пильно в очі й повільно вимовила.

- Ви мене не бачили. Кров відвезли самі в потрібне місце. - після трохи струснула жінку і наказала - Повторіть!

Похитуючись, та сказала.

- Я тебе не бачила. А кров відвезла, куди треба сама.

Дівчина кивнула. Взяла візок, на якому стояв невеличкий холодильник із рідиною, і поспішила покинути лікарню.

Уже було за полудень, як Христина дісталася додому. Завулками і видихнула з полегшенням. Вона окинула поглядом свій рюкзак доверху забитий пакетами з кров'ю.

Потрібен холодильник.

Дівчина дістала конверт із грошима. Ще одна її крадіжка... Але вона заспокоювала себе, що це вимушено. Уже потім, коли вона завершить справи з документами, влаштується на кілька підробітків, Христина зможе шукати спосіб стати людиною.

Неподалік від центральної площі Ерла стояв невеликий магазин зі вживаною технікою. Там можна було знайти все - від комп'ютерів до мініатюрних холодильників. На вході Христину зустрів невисокий худорлявий хлопець. Він встав з-за своєї стійки, на ходу поправляючи окуляри.

- Чим можу допомогти? - ліниво вимовив він.

- 300 фунтів стерлінгів, - ліниво вимовив він.