Розділ 1.

Погода стояла жахлива. Йшла злива. Краплі дощу голосно барабанили по дахах будинків, вікнах і машинах, що проїжджали. Ті, що встигали осісти на великих кронах дерев, здував холодний вологий вітер. Розгати грому проходили по всьому місту і спричиняли спалахи блискавок. Одна сильніша за іншу.

Юна Христина стояла на одній із верхніх терас замку Альфор і занурена у власні роздуми розгойдувала на грудях великий срібний хрест із червоним рубіном у центрі. Єдина прикраса, яка приховує її справжню суть. Сутність вампіра. Те, чого вона так боялася. Так ненавиділа. Усією душею дівчина мріяла позбутися вампіра всередині неї та знову стати звичайним, зажити нормальним життям.

Дощ намочив її прекрасне чорне волосся, краплі стікали по блідій шкірі та по руках. Вітер не вщухав і вив, погрожуючи всім тим, хто був на вулиці. Однак усередину замку повертатись бажання не було. Вона знала, що сьогодні опівночі зберуться всі вампіри з вищого світу й Андер Альфор представить свою наречену - її, Христину Еванс. Дівчина розуміла, стати нареченою та дружиною Андера Альфора, магістра вампірів означало назавжди попрощатися з можливістю знайти спосіб чи ритуал, щоб повернути собі шанс прожити звичайне життя. Але Христина була не готова вона і так багато втратила.

Чорні мережива сукні намокли й прилипли до тіла. Дівчину ж це не збентежило. Ставши вампіром, вона не відчувала ні холоду, ні болю. Її абсолютно не турбував мокрий одяг, що прилип до тіла. Все про що вона думала – втеча.

«Зараз чи ніколи...» - промайнуло в голові дівчина. І вона повернулася назад у замок, де кипіла підготовка до урочистостей. Варто було Христині переступити поріг замку, як вона зіткнулася з однією зі служниць. Молода дівчина з болючим виглядом і здутими венами впустила на підлогу тацю з келихами та сама впала з ніг.

Христина з гіркотою оглянула бідолаху. Перед нею була одна з напівнавернених. Вже смертниця, судячи з її слабкості, тремтячим ногам і рукам, сірій шкірі з синьо-жовтими венами, темними колами та запалими щоками - дівчині залишилося зовсім недовго.

Таких напівнавернених в Альфорі, як і в інших замках, було багато. Вищі вампіри та магістри заманювали до себе молодих людей, обіцяли вічне життя та безмежну владу. А насправді не звертали до кінця, лише кусаючи та не даючи випити кров чистокровних. Такі напівнавернені жили максимум кілька місяців. Далі вони перетворювалися на диких розлючених звірів вічно спраглих крові або безвільних рабів.

Христині було боляче усвідомлення того, який світ її оточує. Христина ще раз глянула на хрестик, намагаючись зібрати в пам'яті уламки та хоч трохи обриси від свого минулого, і спустилася до виходу. Зараз її навряд чи помітять, Андер повернеться ближче до десятої вечора разом з рештою знаті. Слугам на Христину начхати. Вони під гіпнозом. Її так званий наречений давно звільнив з-під варти, коли зрозумів, що дівчина припинила спроби втекти. Насправді ж Крістіна довго обмірковувала план і шукала можливість втечі. І ось шанс представився.

Христина чудово знала, що зараз їй треба вийти із замку та бігти до міста. Там вона зможе сховатись на якийсь час. Вампірам, особливо вищим, не дуже подобається з'являтися перед «видобуванням». Вони якщо й шукатимуть її, то робитимуть це дуже обережно. До цього часу Крістіна думала, що вийде знайти спосіб знову стати людиною. І щиро сама сподівалася не видати себе. Вона знала, що таких, як вона люди будуть цуратися, але все ж таки одягнувши на себе хрестик, через хол вискочила назовні та побігла у бік міста. Хрестик, який був на ній, мав силу приховувати її справжній образ. Спрагу крові він теж притупляв, але був великий ризик зірватися.