Наркоз

Минув тиждень після аварії. Досить напружений тиждень для Толіка. 
Діана ще й досі була в лікарні. На щастя, комп'ютерна томографія показала, що основи кісток черепа не ушкоджені, але струс мозку, все ж таки, діагностували. Дівчина нещодавно закінчила лікуватися антибіотиками  і її готували до ринопластики і септопластики. Чому не відразу зробити операцію? – бо повинен зникнути набряк. 
Толік весь час спілкувався з Діаною. Підтримував її і морально, і фінансово(він винен у аварії). Дівчина спочатку дратувалася, але боялася бути кинутою в даній ситуації, бо грошей у неї не було, а лишатися з розчавленим носом їй не хотілося.  
У перший же день Діану навідали мама та тітка. Обидві були готові роздерти Толіка. А мама з розпачу сказала хлопцю про його родимку з якою він все життя ходить і не може позбутися, а тому падлюка така спотворив її донечку-красуню. Але Толік на це не зважав і завірив усіх, що він допоможе всім чим зможе, і в перший же день купив все, що було у списку, який йому дали медсестри.  
Варто сказати, що список був чималий. Стандартно там були паперові рушники і мило. Якщо кожен пацієнт це приносить, то куди воно дівається? Так, хірурги завжди повинні дотримуватися гігієни. Але навіщо аж стільки? Толік лише дивувався, але сперечатися не став, а то ще зроблять з нього жаднюгу, або, ще гірше, розкажуть Діані. Не хотілося перед дівчиною осоромитися, а старші жінки(медсестри) уміють це красиво завуалювати.  
Лікування вже «влетіло в копієчку». На щастя, у Толіка були свої заощадження на банківській картці. Також він хотів продати золоті хрестик з ланцюжком, що нещодавно знайшов, але за іронією долі вони десь загубилися.  
Хлопець не переймався, бо вирішив тішити себе думкою, що на дорогих коханок і не такі гроші викидають, та й не в грошах щастя, хоча без них погано. Але заковика була в тому, що Діана не була його коханкою. Так, вони спілкувалися, але в лікарні та з її сусідками по палаті романтика далі милих компліментів і ходіння по коридору вмирає ще в зародку.  
Здавалося б, тем для спілкування є мільйон із хвостиком, але Діана цікавилася тим, що ніколи б не зацікавило Толіка. Вона знала все про моду, але не вміла зацікавити співрозмовника. Різноманітні блогери розповідають про це так цікаво, що Толік не міг відірвати погляду, хоча б, від створення спідниці плісе, що йому зовсім не треба. Діана сказала, що знає майже все про моду. Але, як виявилося вона перебільшувала, хоча смак мала чудовий. 
Дівчина обмовляла усіх своїх подруг і показувала в інстаграмі, що ті одягли. Це було не дуже цікаво та негарно з її боку. Також Діана дивилася відео різноманітних б’ютіблогерів, але швидке малювання стрілок потрібне лише дівчині. Толіка більше зацікавило відео, де різні дівчата показували себе «без» і «з» мейкапом. Це лякало і захоплювало водночас. Дівчата  могли бути справжнім «страшком», але завдяки своїм надзвичайним художнім здібностям перетворювали себе на справжніх красунь. 
Окрім цього Діана могла дивитися ще купу суто дівчачих відео і статей. А Толік відверто нудився коло неї, але намагався цього не показувати. Коли ж він починав розповідати про свої вподобання, то Діана починала перебивати його або ж багато чого не розуміти. Дивно, але вона була з тих рідкісних людей, що плутали Австралію з Австрією. Раніше Толік думав, що такі існують лише в анекдотах. Про Словенію і Словаччину він і не згадував, бо дівчина ще «зависне».  
Вона довго не могла зрозуміти чому полярний ведмідь не може зустрітися із пінгвіном. І навіть після того, як Толік пояснив, що вони живуть на різних полюсах, Діана сказала, що є ж зоопарки і там вони можуть зустрітися. Ця відповідь приголомшила... 
Варто сказати, що, спілкуючись у чаті, Діана встигала все прогуглити, а тому місцями у неї було просвітління. Але ставати офіційним хлопцем дівчини Толік не хотів, бо момент, коли вони могли просто переспати і розійтися давно минув(хвилиночку він же ще й цнотливий!), а в шлюбі з нею хлопець розумів, що буде нещасним.  
Він не міг себе перекроїти саме під неї. Від самого початку пара повинна синхронізуватися або ж мати якісь точки дотику, щоб у шлюбі стати єдиним цілим.  
Також Діана почала показувати свій справжній владний характер. Коли Толік купував щось дівчині, то вона відразу казала: «Запам’ятай, мені оце подобається». Також Діана бачила, що хлопець відчуває провину перед неї, а тому починала цим користуватися. Обмовлялася, що нікому не потрібна з такою зовнішністю і, що одяг після аварії весь зіпсований, натякаючи на новий, а потім показувала в інтернеті зовсім недешеве нове вбрання. Навряд її робочі шорти і футболка стільки коштували. 
- Хіба ти тоді була в сукні? – запитав здивовано Толік. 
- Ні, але це легка літня сукня. У ній літом буде дуже зручно. – мило посміхнулася дівчина, хоча із синцями під очима і розчавленим носом це було дивно. 
Тому Толік вирішив оплатити сукню та послідуючу операцію і почати мінімізувати спілкування з Діаною. Але не все так легко. 
Дівчина важко перенесла загальну анестезію. Вона довго не могла прокинутися. Мама Діани почала плакати і шарпати Толіка за руку, щоб той щось зробив. Але він також нічого не міг вдіяти. Лікарі перевели дівчину в реанімацію, а туди нікого вже не впускали. 
Толік шкодував, що прийшов, бо відчував себе якимось химерним хлопчиком для биття. Ні, його ніхто не бив, але доводилося слухати докір і звинувачення у свій адрес від заплаканої матері дівчини. 
От кому було легко, то це Діані. Дівчина після консультації з хірургом вирішила, що у неї буде носик ще гарніший ніж був. Тому від самого ранку посміхалася і чекала на хірурга. Тепер вона лежить непритомна, спить, а за неї всі хвилюються. Звісно, можливі різноманітні ускладнення, але тоді здавалося, що дівчина нічого не відчуває, а тішиться з Толікових проблем. 
Перед операцією Діана здавала різноманітні аналізи, типу – швидкості згортання крові, і їй робили кардіограму. Але щось пішло не так. Серце почало чомусь барахлити. Може, вона сказала не вірно вагу(приховала пару кг), але тоді б навпаки був би ризик прокинутися під час операції, бо анестетиків могли ввести надто мало. 
Ще й Діанина мама постійно бубніла, а коли звинувачення в сторону Толіка вичерпалися, то почала вголос думати, що стане з її єдиною донечкою: 
- Вона «впаде» в кому і забуде мене, або перестане ходити. О! Від наркозу сліпнуть! А Діаночка має такі гарні очі, нащо їй ті окуляри! 
- Ось написано, що єдині наслідки від наркозу, то це когнітивний розлад. Проблеми зі слухом і пам'яттю. Про зір нічого не пишуть. – чомусь прогуглив Толік і відразу пошкодував. 
- Божечко! Втратить пам'ять і ще й оглухне! Як я їй скажу, що я - її мати!? 
- Напишете. – знову бовкнув не подумавши хлопець і відразу пошкодував, бо жінка подивилася з такою ненавистю, що наступні звинувачення в його адрес вона прошипіла. 
- Якби не твоя безрукість, то була б вона здорова! А то ворони злякався! Перелякане! Іди собі яйця викачай! 
Толік пішов... У туалет. Хотілося піти звідти, але почуття обов'язку не давало, та й не так його виховували, щоб тікати від проблем.  
Щойно він вийшов, то до нього підійшов лікар-анестезіолог. Чомусь він полюбляв говорити впівголоса і тому Толік також намагався розмовляти тихіше. 
- Діана прокинулася, але вона трохи марить. Скажіть її матері, що це нормально.  
- Ага. – лише й мовив Толік. 
А в палаті, в якій лежала Діана був справжній дурдом. Дівчина лежала під крапельницею і голосно говорила матері: 
- Я – інопланетянин. Мене вони викрадали і я – одна із них. 
- Доню! – плакала мати. – Тебе ніхто не викрадав. – Потім побачила хлопця і повернулася до нього: - Ти її викрадав? Кажи, падлюка, що ти з нею робив!? 
- Нічого! Тобто, я її не викрадав. Лікар сказав, що це нормальна реакція на наркоз. – захищався хлопець, а сусідка по палаті слухала розмову та їла з хрускотом яблуко. 
- Так. У нас тут одна «циганочку» хотіла танцювати після наркозу. Мамочко, заспокойтеся це нормальна реакція. Все буде добре! – заспокоїла медсестра, що зайшла в палату. 
Толік, щойно заграв мобільний, попрощався з усіма та втік з палати. Залишатися там було не можливо. Але вдома його чекав сюрприз. 
Щойно Толік увійшов у квартиру, як до нього прибіг завжди активний племінник. Хлопчик голосно привітався і запитав, що йому він купив. 
- Ем, нічого. Я не знав, що ти вдома будеш. 
Малий ще трохи постояв, надіючись щось отримати, але потім побіг шукати дідуся, який був ще на роботі. 
Толік пообіцяв собі, що його діти ніколи не запитуватимуть: «Со ти купив?». Хоча Вітя казав, що не дозволятиме розкидати іграшки і голосно пищати, але його малий робив усі ці огидливі йому речі. 
Особливо, бісило, коли хлопчик біг по коридору і голосно пищав, ніби від цього його швидкість збільшиться до швидкості ультразвуку. На зауваження він майже не реагував, а бабуся сказала, що твій тато ніколи не пищав і, дивись, яким сильним він виріс. Але це не справляло особливого враження, бо Вітя з відкритим ротом посапував на дивані. 
- І в кого із вас аденоїди? – запитала бабуся, дивлячись на відкриті роти сина та онука. 
- А у Віті вони були? – запитав Толік. 
- Хто? – не зрозуміла мама. 
- Аденоїди. 
- Ну, вони у всіх є. Але, якщо завеликі та заважають носом дихати, то видаляють. І, ні, Віті не видаляли. У нього було все добре і в тебе також.  
- У Андрійка вже менші аденоїди. Таня чимось капала, то вони на початкових стадіях. – прокинувся Вітя і сів на дивані. 
- А де Таня? – запитала у сина. 
- Пішла на фітнес.  
- Щось вона часто туди ходить. 
- То ж жінкам треба за собою дивитися. – захищав свою кохану Таню Вітя. 
- Ні, я розумію, але шкода, що та бабуся за онуком зовсім не дивиться. Дивись, щоб Таня такою не стала, що тільки за собою доглядає. 
- Та ти ж знаєш, що її більше баба з дідом виховували. Все ж таки мама була розведена. 
- Ой, та сваха взагалі мені якась... Хоч би на старість отямилась, що треба інколи своїй дитині допомогти. Не відомо, як ще Таня за нею в старості догляне... 
- О, мам, подивишся за Андрійком в неділю? – згадав Вітя. 
- А, що таке? – здивувалася жінка. 
- То ж джазфест. 
- Добре, йдіть на той джаз. – махнула рукою мама. 
Толік лише тихо за цим спостерігав. Його брат дуже змінився з появою у його житті Тані. Дівчина завжди любила джаз і «привчила» до цього Вітю. Він був з тих, який готовий повністю змінюватися заради своєї половинки. Інколи здавалося, що чоловік так начитався про джаз в інтернеті, що знав все значно краще за жінку. Їй було дуже приємно, а, можливо, саме цим він підкорив її серце. 
Коли вони тільки зустрічалися, то був один не приємний випадок, коли Вітя провів дівчину додому, а коли зателефонував ввечері до неї, то виявилося, що вона сидить у парку і плаче. Толік не може пригадати на що саме дівчина образилася на його брата(якось не так Вітя з Танею попрощався, чи вона хотіла ще погуляти), але це було небезпечно. Бо пізно ввечері різні люди ходять, а самотня дівчина є зовсім беззахисною. Тоді Вітя швидко до неї поїхав, узявши таксі, бо громадський транспорт вже не їздив.  
Ця дивна ситуація показала Таню не з найкращого боку. Батьки були проти такої дивної невістки, але Вітя всіляко її вихваляв і вони побачили, що нічого не вдіють. Весілля зіграли вже через рік. 
Звісно, мама шкодувала Вітю, але це його вибір і йому з цим жити. Тим більше народився онук. І щаслива бабуся не зважала, що невістка вже з року переклала обов'язок купання дитини на чоловіка, бо це хлопчик і його повинен мити саме тато, мотивуючи це тим, що вони однієї статі. 
Хіба мати винувата, що дитина дурнувата. 
Хто його знає, що ще вигадає Таня, але тішить думка, що могло бути й гірше. Наприклад, усілякі наркоманки, алкоголічки, курви і тому подібне. Принаймні, бабулі біля під'їзду просканували дівчину й нічого не засікли. Тому Таня – звичайна невістка, яка народила гарненького онука. 
Толік був іншої думки. Свого брата він вважав наївним ідіотом, а Таню наглою ідіоткою. Спільний корінь – «ідіот». І цей шлюб тримався, виключно, на зусиллях Віті, який щиро кохав свою дружину. Для нього вона була якоюсь роковою жінкою, без якої життя не життя. Хоча таких уявляють неймовірними красунями, а її так ніколи не назвеш. 
Таня мала товстий тулуб і тонкі ручки та ніжки. Але, коли Вітя назвав її жабкою, то був великий скандал. Вона носила окуляри з товстою лінзою, а на кінчику носа була випукла родинка. Єдина її жіноча принада, на погляд Толіка, – це великі груди.  
Її батьки були викладачами в університеті, тому їхня доця також там зараз викладає. А Вітя неймовірно пишається тим, що його жінка з інтелігентної родини. Але після фрази Роми, що «той хто не вміє нічого робити, то той навчає», Вітя почав активно підготовлювати місце економіста у себе на підприємстві. 
Толік лише дивувався, як його брат намагався бути в усьому кращим від інших, хоча по вуха міг бути в лайні. І звідки у нього стільки хвалькуватості?  
На столі в Толіковій кімнаті(раніше тут жили вони разом з братом)пікнув мобільний телефон.  
- Привіт! Мені розповіли, що мама сильно тебе ображала. Ти її вибач. Вона сильно переживала за мене. - прийшло повідомлення від Діани. 
Оманлива чутливість тексту і смайлик у вигляді ангелика заставив на хвилинку забути образи й згадати її красу. Тим більше, на аватарці було її фото до аварії. Там вона привітно посміхалася і тримала кульбабку. 
Все ж таки якими дурнями бувають чоловіки! Але ж він не такий! Вільного, а найголовніше гордого чоловіка не заманиш в кайдани під йменням «шлюб»! Хлопець відразу згадав про Вітю з Танею та Ігоря з Вікою.  
А Ромі пощастило: його жінка хороша, але терпить вибрики чоловіка. Принаймні, Толік згадав, як Катя жалілася, що її мама має проблеми із серцем, а Рома розповідав, що тещі декілька разів викликали швидку. Схоже, зять своєю розгульною поведінкою дратує не лише жінку, а й її матір, яка переживає за свою дочку. Все ж таки, теща у нього хороша. Допомагає подивитися за онуками(хоч їй, напевне, важко), не те, що Танина мама, яка жодного разу не брала до себе Андрійка.  
- Ти сердишся? - прийшло ще одне повідомлення. 
Всередині Толіка боролися дві його сторони. Одна з яких хотіла все і всіх послати, а друга, яка була дуже вихованою, а також хотіла розуміння і жіночого тепла. Тому вони трохи подискутували між собою і написали повідомлення Діані: 
- Привіт! Все добре. – коротко і ясно. 
Хоча в думках у Толіка було зовсім інше: «Твоя мама – тупа істеричка! І я не хочу тебе бачити, бо ще знову побачу цю припадочну!!! І біля тебе нудно ще й мій гаманець схуднув». 
Зовсім не хотілося запитувати: «Як здоров'я?» чи «Щось болить?». Така дівчина сама напише, якщо її щось турбуватиме або болітиме. Принаймні зараз Толік не міг думати про неї хороше. 
- Ти завтра прийдеш? – написала Діана. 
- Завтра на роботу. – і трохи подумавши, написав – Але, якщо щось треба буде, то пиши. – і відразу пошкодував. 
- Хочеться чогось ріденького, бо піднебіння болить. Якогось йогурта. 
- Ок. 
- Але мене скоро випишуть. Може, зустрінемося? – написала дівчина. Толік не хотів з нею зустрічатися. 
- Ок, як буде в мене вихідний. – але вона не знає, коли в нього вихідний і Толік самозадоволено посміхнувся, ніби зробив щось погане про що ніхто не дізнається. 
- З нетерпінням чекаю – написала Діана і прикріпила маленьке сердечко. 
Толік нічого не відписав і вимкнув мобільний. Хотілося тиші, але писк племінника, який гасав квартирою цьому не сприяло. Це неприємно різало вуха, а тупіт бив по черепу, струшуючи мозок так, що відбивало у скронях(може він тро-о-охи перебільшив). 
Хлопець вирішив трішки відволіктися і знайти той золотий хрестик, що він знайшов у парку. І звідки у його шухлядах стільки барахла? Навіщо йому купа usb-кабелів, кришечок з-під пива і непотрібних візиток? У сірникових коробках лежали каніфоль та олово, ніби Толік часто паяє. А різноманітні брелки не дозволяли себе викинути, бо вони такі гарнюні ^_^. 
Дрібні речі бряжчали, а племінник після невеликої перерви знову бігав і пищав. За усім цим шумом Толік ледве почув мелодію маминого мобільного телефону. Але, що вона говорила було не розібрати. Хоча, можливо, Толіку було просто не цікаво. А навіщо? 
Щойно малий перестав бігати, як Толік почув тихий плач мами. Такий собі стогін з невеликим схлипуванням. Це насторожило і Толік поспішив до мами. 
- Баба не пач, - голосно сказав Андрійко, а Вітя запитав, що сталося. 
Щойно Толік увійшов на кухню, де усі зібралися, як почув тиху відповідь: 
- Розбився... Тато помер...  
- Як? – лише вимовив Толік. 
- Не знаю... Аварія... Сказали приїхати... – відповіла мама та дістала з полички якісь ліки, які нервово крапала собі в чашку. А сльози зрадливо продовжували текти по щокам.  
Вітя забрав малого з кухні, легенько підштовхуючи брата до матері. Дуже важко когось підтримувати, коли й сам хочеш плакати. 
Толік згадав спокійну Діану та подивився на заплакану маму, а в голові майнула дивна думка: «От кому зараз потрібен наркоз...»