Розділ 32.

Єсенія.

Опинившись вдома, я кинулася до того місця, де були двері до Феррокосу, але зараз тут знову була стіна. Світ зачинився. Чи зник він назавжди? Навряд чи ми колись про це дізнаємося. Але я рада, що їх вдалося ізолювати. Принаймні на моєму перехресті. Наслідки роботи з часом занадто катастрофічні, тож, не варто втручатися у перебіг подій. Нехай все йде своєю чергою, нехай кожен несе відповідальність за прийняті рішення та скоєні вчинки.

Так, магія часу подарувала мені коханого. Він зміг перемогти час, хоч й дорого за це заплатив. Сподіваюся, що всі іспити тепер позаду. І ми можемо присвятити своє життя більш земним цінностям — я твердо вирішила опанувати цілительство, стати сильною віщункою та лікаркою, такою ж сильною, якою була моя бабуся Ядвига.

Вітальня була переповнена гучними розмовами, всі обговорювали останні події.

— Ви не уявляєте, як я хвилювалася, коли ми дізналися, що розпочалася ця буря, — промовила Віоліна. — Я боялася за вас, але Ані не дозволила мені вийти назовні.

— Звісно, ми могли б загинути. Зате тепер все нарешті позаду, навіть ці двері до біороботів зникли.

— Всесвітня Магічна Рада нарешті змогла виявити та обмежити їх. Сподіваюся, назавжди, — додав Кузьма.

— Друзі, а вас, я бачу, можна привітати? — поглянув на нас Фієр.

— Так, професоре. Можеш.

— Я щиро радий за вас, правда. Можна обійняти вас?

— Авжеж, ще питаєш, — я першою наблизилася до професора.

— Будь щаслива, Єсю, — промовив він.

— Дякую. Я впевнена, що й ти обов’язково зустрінеш своє кохання.

— Звісно, зустріну, — усміхнувся чоловік. — Бережи її, Кузьма.

— Обов’язково, — чоловіки потиснули один одному руки.

— Ну, в нас народилася істинна пара, ми перемогли ворога, думаю, ми маємо право це відсвяткувати! — заплескала в долоні Саламандра.

— Не бачу причин відмовлятися, — підтримала її ідею я.

— Якщо захочети усамітнитися, то Котіарн до ваших послуг, Хранителі, — усміхнувся Андріс.

— Друзі, ви — найкращі.

— Це ви у нас, найкращі, — заперечив Тайпан. — Тут, на цьому перехресті, стаються справжні дива, пишеться історія кількох світів, й завдяки вам ми маємо можливість спілкуватися та обмінюватися досвідом, подорожувати та навчатися.

— О, щодо навчання, я хочу опанувати лікарську справу. Допоможеш?

— Єсеніє, ти могла б навіть не запитувати, — втрутився у розмову Фієр. — Як новий ректор нашої Академії, від імені всього колективу заявляю, що ми будемо раді вітати тебе вже з літнього семестру серед наших студентів.

— Фієре, я дуже радий, що ти нарешті прийняв цю посаду, — зауважив Харріс.

— Вам дякую, професоре. Ви вмієте бути переконливим.

— Поживеш довше, й ти зможеш, — посміхнувся старий викладач.

— А я завжди підтримую! — додав Кузьма.

— А що тепер буде зі мною? Я маю покинути перехрестя? — сумно зітхнув Едрік.

— Чому? — не зрозуміла я.

— Кузьма повернувся, я тут зайвий…

— Не зайвий, Едріку. І про це ми вже говорили. Я стану лише чоловіком Єсі. А ти — молодий Хранитель, магія цього місця прийняла тебе. Ти можеш жити в будиночку поруч, можеш так само завести родину. І ми всі разом продовжимо роботу на перехресті, продовжимо підтримувати всіх, хто потребує нашої допомоги.

— Дякую вам, Хранителі. Я не підведу.

Розмови та обговорення затягнулися до пізнього вечора.

І коли нарешті всі наші друзі розійшлися, залишивши нас самих, я підійшла до вікна своєї кімнати та втупилася на гірські вершини, вдихнула на повні груди свіже весняне повітря.

Як все-таки несподівано може змінитися наше життя. За рік, за місяць, навіть за день, може відбутися подія, або навіть декілька подій, що здатні кардинально змінити нас самих.

Моє життя змінило це перехрестя, а поява біороботів допомогла усвідомити, що я чекала на кохання, не помічаючи того, що всі ці роки моє кохання, мій найкращий у світі чоловік був поруч.

— Єсю, — на мою талію лягли теплі долоні. — Дівчинко моя…

— Коханий, — озвалася, повернувшись до зазирнувши в його сірі очі. — Я кохаю тебе від зірок та назад.

— Я знаю, кохана. Я теж кохаю тебе, — він обережно накрив мої губи ніжним цілунком, даруючи мені океан ніжності та тепла.

— Разом назавжди, хранителю мого серця, — прошепотіла в його вуста, міцно обіймаючи чоловіка.

Дякую всім, хто дочекався продовження та був разом з героями протягом всього часу створення цієї історії.

На цьому історія завершується, я ще трохи її підредагую, але нових частин більше не планується)

А зовсім скоро стартує нова історія, слідкуйте за анонсами!