Розділ 30.

Єсенія.

Неонікс стримав своє слово та прийшов разом з Орантаном та ще двома механічними роботами на перехрестя.

— Хранителько Єсеніє, ми готові довести всім на цьому перехресті, що наші дослідження мають цінність та переваги у плануванні подальшого розвитку ваших країн та всього світу, точніше світів, — проговорив головний біоробот, ступивши на поріг нашого будиночка, я привітно усміхнулася, а потім швидко перевела погляд на Кузьму, що стояв поруч, й він лише ледь помітно кивнув, а потім стиснув мою руку на знак підтримки.

Неонікс з цікавістю озирався навколо, розглядаючи наш побут.

— Добре, я вдячна вам за те, що ви прийняли нашу пропозицію, — вийшла до нього я. — І ми маємо для вас прекрасну новину — Кузьма погодився стати добровільним учасником та на собі випробувати те, над чим ви працюєте.

— Це чудово! — зрадів Неонікс та його очі виблиснули від захоплення. Металеві обладунки біоробота сьогодні змінили звичний срібний колір на білий. Чи то він просто костюм інший вдягнув. Втім, мене це не особо цікавило.

 Неонікса, Орантана та їхніх охоронців ми провели до вітальні та підвели до артефакту, що мав видати їм дозвіл на прохід до Хаотичного світу.

Біороботи дотрималися всіх інструкцій, приклавши долоні до кулі й вона сяйнула зеленим світлом, даючи їм дозвіл на перетин межі між світами.

Що ж, сьогодні вирішиться доля цього перехрестя.

Ми були готові. Принаймні я хотіла вірити в це. Наші хлопці вже зайняли свої позиції в Хаотичному світі. Віоліна та Антуанетта залишилися чергувати в хатинці й готові були вирушити слідом з нами в будь-яку мить. А от Саламандру стримати не вдалося, й вона чи не першою вийшла у Хаотичний Світ, щоб особисто все контролювати.

— А мені подобається, — проговорив Неонікс роззираючись. — Тут стільки простору та стільки можливостей для наших дослідів! Друзі мої, дякую! Це неймовірно!

— Агов! — торкнувся його плеча Кузьма, — тут дуже нестабільний магічний фон. Навіть не мрій, що я дозволю вам тут щось випробувати надалі! Я зробив єдине виключення — це сьогодні. Лише одна спроба довести мені та всім моїм друзям, що те, чим ви займаєтеся безпечно для живих розумних істот…

— І це мені каже старий маг часу, — знову усміхнувся Неонікс. — Хранителю, ти можеш стати одним з нас. І я буду дуже переконливим. Ви не вірите словам. Я теж їм не вірю. Дивиться ж самі!

— Саме для того я вас й покликав. Прошу — показуйте, — таким саме тоном відповів Кузьма.

— Ми захопили з собою дещо. Це портативна капсула, пересувна, так би мовити. — Зі свого наплічника Неонікс дістав щось об’ємне та почав розгортати та встановлювати спочатку річ на кшталт тенту, а потім матеріалізував надувний прозорий саркофаг.

— І що це? — поцікавився Кузьма, уважно розглядаючи мобільну капсулу, яка всередині була наповнена різноманітними датчиками.

— Я знаю що це. Я бачила схожі в лабораторіях Феррокосу, — прошепотіла я.

— Так. Це одна з подібних капсул часу, — підтвердив Неонікс. — Орантане, ти мені асистуватимеш сьогодні. — Ви двоє — контролюйте магічний фон зовні, — шикнув біоробот на двох охоронців.

— Прийнято, босе, — відповів рудий.

— Кузьмо, чи ви готові?

— Готовий, — впевнено відповів той.

— Хранителю, — прошепотіла я, обійнявши чоловіка.

— Все буде добре, — так само тихо відповів Кузьма, ледь торкнувшись губами моєї щоки. — Все під контролем. Не забудьте про магічний часовий щит. Тримайте його над нами, про всяк випадок.

Кузьма сунув мені в руку своє веретено та влаштувався у капсулі. І Неонікс почав підключати його проводами до портативного монітора, який вже також встановив.

Я відчула, що погода різко почала змінюватися, адже раптом налетів холодний пронизливий вітер, а море почало штормити. Втім, вирішила не зважати на капризи погоди. Тут її ніколи не можна передбачити. Сподіваюся лише, що вона не завадить провести все необхідне дослідження. Я стискала веретено, сподіваючись лише, що все буде під контролем й нам не доведеться вступати в бій, до якого ми всі були готові.

На моніторі почала завантажуватися інформація, замиготіли формули та якісь графіки.

— Я коментуватиму все, що буде відбуватися, — Неонікс подивився на мене та на хлопців, що встали за моєю спиною.

— Я уважно слідкую за вашими діями, — проговорив Тайпан. — Один рух, що викличе у мене сумніви, і я застосую магію!

— Добре, — легко погодився Неонікс, а в його очах з’явився зухвалий вогник.

— Ви самі зараз переконаєтеся, що ми працюємо задля всіх нас. Задля майбутнього, — додав рудий біоробот.

— Ми всі увага, — хмикнув Фієр та перевів погляд на мене.

— Для початку ми перевіримо організм та визначимо чи готовий він до навантажень, які відбуваються під впливом змін часових петель. Тут задіяно безліч фізичних та психічних процесів… — почав пояснювати Неонікс, безперервно клацаючи пальцями по сенсорному екрану.

Я ж спіймала себе на думці, що дивлюся зовсім не на формули, я спостерігаю за Кузьмою, що знаходився зараз в закритій, хоч й повністю прозорій капсулі. Він посміхався мені. І, здавалося, дійсно не відчував дискомфорту.