Розділ 10.

Кузьма.

Єсенія. Тендітна. Ніжна. Чуттєва. Хотілося оберігати її постійно. Ці декілька місяців, що я провів на північних територіях, лише посилили дивні почуття, які я не міг собі пояснити. Мене тягнуло до неї. І опиратися цьому ставало дедалі важко. Особливо зараз, коли вона знову так близько. Що це за мана? Що зі мною? Я не міг собі пояснити, не міг знайти відповіді — чому мені не вистачало її посмішки, чому я хочу бути поруч із нею?

Ось й зараз я дивлюся на неї, посміхаюся та розумію, що звісно я погоджуся на будь-яку авантюру, яку Єся придумає. Вона хоче в гості до драконів — йдемо разом. Тим більше, що Андрісу варто знати про можливі проблеми, адже це торкнеться всіх світів, в які відкриті двері. І ми, як Хранителі, а вони, як лідери, маємо встати на захист цього магічного перехрестя.

Єсенія склала в рюкзак необхідні речі, що могли стати в пригоді під час подорожі та ми вийшли за двері, наклавши на наш будиночок магічний захист. У мене залишився один кристал, що мав перенести нас до палацу в Неограді — Андріс колись сунув мені пару портальних каменів, щоб в разі небезпеки від Анаконд ми могли перенестися в безпечне місце. І зараз ми його використаємо, щоб не витрачати час на дорогу.

Портал спрацював, й вже за кілька хвилин ми стояли біля хвіртки, що вела до розкішного саду імператорського палацу. Тут також була весна, й весь сад буквально потопав в зелені та різнобарвних квітах. Альтанки, озерце з рибками, охайні доріжки та ціли квіткові композиції тішили око, а у повітрі стояв солодкий аромат.

 Задній двір, на якому ми опинилися, був схований від сторонніх очей, тут ніколи не бувало місцевих — ця територія лише для імператорської родини, охорони, ну й для нас, Хранителів.

— Ходімо, — потягнув дівчину за руку в бік центральної доріжки. Спіймав розгублений погляд Едріка — молодий хранитель вперше в цьому світі — тож, хлопець із цікавістю озирався на всі боки, намагаючись упіймати поглядом кожну деталь.

— Тут так гарно, — зрештою проговорив він, розглядаючи квіти та рослини, повз які ми проходили.

На вході в Палац чергували охоронці, чоловіки чудово нас знали, тому без зайвих питань запросили всередину та попросили почекати на Його Величність.

В Палаці Андріса я завжди почувався трохи ніяково, дракони любили багатство та розкіш — тому тут все було витонченим, дорогим та величним.

— Хранителі! — почулися кроки за нашими спинами. — Вітаю! — Андріс радісно усміхнувся та обійняв. — Чим зобов’язаний раптовому візиту? Не очікував, чесно кажучи.

— Привіт, Андрісе, — поглянула я на молодого правителя. — Ми справді по важливій справі. Відкрився новий світ, що може становити загрозу перехрестю й всім світам, які зараз на ньому розташовані.

— Що? — напружився він. — Тільки цього нам не вистачало. Ледь розібралися з Анакондами й ось тут знову…

— Я знаю, що в тебе нові клопоти. До речі, вітаю з поповненням в родині та народженням спадкоємця! — стиснув його руку, пригадуючи, що зовсім нещодавно Юліана подарувала чоловіку сина.

— Дякую. Юліана зараз гостює в Загір’ї, приїхали її батьки, побачитися з онуком.

— Мабуть, то добре. Їй не потрібні зайві хвилювання, — кивнув я.

— То, пройдемо на терасу? Я готовий на все, аби забезпечити безпеку Котіарну.

— Саме для цього ми тут. Ходімо, — додала Єсенія.

Ми розташувалися на терасі, з якої прекрасно було видно сад, ніби на долоні, та я коротко розповів дракону про новий світ — Феррокос.

— То, кажеш, ті так звані біороботи розпитували про світи на перехресті, а про себе мовчать? — насупив брови Андріс.

— Саме так. І це наводить на думки…

— Думки про підступні плани Неонікса, — завершив за мене речення Андріс. Юний правитель був дуже кмітливим та швидко вловив головне.

— Мене це лякає також, — додав Едрік, продовжуючи милуватися місцевим садом.

— Ну, можливо, саме цього вони й прагнуть — щоб їх боялися та корилися? — схиливши голову на бік, подивився на молодого Хранителя Андріс. — Я можу завтра приєднатися до вас? Я хочу з ним познайомитися та скласти власне враження.

— Так, я думаю, це буде найкраще рішення, адже Неонікс саме цього хотів — щоб представники світів вийшли до нього, — проговорив я, радіючи, що імператор так легко погодився та підтримав нас.

— Кузьмо, але ми не зможемо зібрати всіх, — тихо проговорила Єсенія.

— Якщо ти про Землю, то йому невідомо про твій рідний світ. Це єдиний світ, про який йому не варто знати. Та й сама знаєш, що прохід туди відкривається лише тим, хто має там зв’язки чи то кровні, чи то політичні. Всі інші просто не зможуть вийти за ці двері. А от з Деррілом, сподіваюся, ми встигнемо також домовитися. Сьогодні ще є для цього час. Хаотичний же світ не має представників. Тож, ми виконаємо прохання цього біоробота повною мірою. Не переймайся, — накрив її руку своєю та з теплом дивився на дівчину, вперше за весь час відчуваючи весь спектр її емоцій.

— Повністю підтримую, — озвався Андріс. — Портал в замку Олександри теж працює в обмеженому режимі останні кілька місяців.

— Дякую, що підтримуєте нас, Хранителів, — стиснув йому руку.