Глава 1

Віталіна відчинила двері своєї невеликої квартири. Вона отримала її після закінчення дитячого будинку кілька років тому, і тепер житло повністю належало їй. Кімната була скромною, але затишною: маленька кухня, санвузол і одна кімната, яку вона облаштувала під житло і робочий куточок. Тут вона вперше відчувала, що має свій простір, свій маленький світ, незалежний від чужих правил.

Дівчина присіла на стілець і подумала про пропозицію роботи в бібліотеці, яку отримала від Іллі Юрійовича. Серце трохи калатало від хвилювання. «Це перший крок у справжнє життя», — подумала вона. Під час навчання на філолога доводилося підробляти, щоб підтримувати себе, але тепер це була перша повноцінна робота, і Віталіна готова була взяти на себе відповідальність.

Вона витягла телефон і набрала номер Іллі Юрійовича.

— Добрий вечір, — сказала вона, намагаючись приховати хвилювання. — Я обміркувала вашу пропозицію… і згодна працювати з вами.

Наступного ранку Віталіна прийшла на роботу. Бібліотека вразила її з першого погляду: величезні зали, стелажі, що тягнулися до стелі, запах старих сторінок і трохи затхлого дерева створювали атмосферу, яка водночас захоплювала і лякала. Промені ранкового сонця пробивалися крізь високі вітражі, граючи на пилових частинках, що танцювали у повітрі. Легкий шурхіт сторінок і тихий скрип підлоги додавали відчуття, що приміщення живе власним життям.

Її зустріла напарниця.

— Привіт, мене звуть Варвара, — сказала вона з легкою усмішкою. — У цій бібліотеці не всі книги призначені для кожного.

Віталіна хотіла запитати, що це означає, але Варвара вже крокувала між стелажами, ніби знала їх напам’ять. Кожного разу, коли Віталіна намагалася заговорити про закриті книги, Варвара легко переводила тему.

Віталіна помітила кілька окремих стелажів і кімнат із замками.

— Там цінні книги, — коротко пояснила Варвара. — Поки що до них доступ лише у досвідчених співробітників.

Віталіна прийняла це як частину правил бібліотеки, не замислюючись, чому саме їй не можна туди заходити. Вона продовжила знайомитися з простими секціями, каталогами, системою видачі книг і роботою з відвідувачами.

Попри обмежений доступ, деякі книги наче помічали її присутність: полички ледь світилися, а сторінки тихо шелестіли, коли вона проходила повз. Ледь помітні тіні пробігали між рядами, і часом здавалося, що книги неначе легко ворушаться самі по собі, але Віталіна списувала це на гру світла та старі полички.

Серце калатало, а думки метушилися: «Чи я справлюся?» Але поряд із цим прокидалася рішучість. Попереду був новий етап життя — і Віталіна готова була зробити перший крок у цей незнайомий, захопливий світ, де знання і таємниці перепліталися, а кожна книга могла стати початком пригоди.