Частина 16.

ЄДИНОРІІІІІІІІГ, ПІДВЕЗИ МЕНЕ! — кричала Серіана, махаючи руками.

— НУ ТИ, ЕЛЬФІЙКО, РАНО ЧИ ПІЗНО ЗА ТАКІ КАТАННЯ ЗАПЛАТИШ! — обурився Ксар, але все ж перетворився на єдинорога.

Серіана, не чекаючи запрошення, застрибнула на його спину, і вони помчали до гігантського монстра, що виріс із зібраних демонів.

— Тепер підлітай ближче, — командувала дівчина.

— Не мудруй, і взагалі, що цього разу у тебе в голові? — бурчав Ксар, явно не в захваті від цього плану.

Серіана лише відповіла своєю звичною зверхньою посмішкою:

— Зараз побачиш.

Коли вони підлетіли впритул до монстра, Серіана, замість того, щоб зістрибнути вниз, приземлилася йому прямо на голову. Вона швидко дістала свою флейту і почала грати. Звуки флейти змусили монстра хитнутися, а його гігантські очі повільно почали закриватися. Потвора поступово впала в сон.

Ксар підлетів до неї, щойно монстр перестав рухатися.

— Але чому ти його не вбила? — запитав він, здивовано дивлячись на дівчину.

— Бо Діладель ще не розібралася з Даксіоном, — відповіла Серіана, зістрибнувши вниз.

— З дядьком?!? Він же помер три роки тому! — втрутилася Едеріта, яка тільки підбігла до них.

— Так, але у Майри є сила керувати мертвими. Вона може відновити їхні тіла, а пам’ять залишити. Це як живі мертві, тільки під її контролем, — пояснила Серіана.

Рамона, яка з’явилася поруч із телепортації, додала:

— Нам треба знайти королеву.

— Згодна, — сказала Серіана, і всі побігли шукати Діладель.

«Я знаю Діладель із дитинства, вона для мене як старша сестра. Але і Даксіон… Я досі пам’ятаю, як ми танцювали разом із нею, і до нас приєднався Даксіон. Він був як брат… до того, як зрадив нас,» — думала Серіана, поки вони бігли.

                                     * * *

Діладель стояла перед своїм братом, який виглядав значно молодшим, ніж тоді, коли вона бачила його востаннє.

— Це ти створив цього монстра? — запитала вона.

— Я. Як і всіх інших потвор. І тебе також уб’ю, — відповів він, усміхаючись. — А потім і Серіану, і всіх, кого ти любиш.

— Ні! — вигукнула Діладель і кинулася в атаку.

Вона підбігла ближче, створила в руці згусток магії і направила його прямо в груди Даксіона, де мало б бути серце. Але він просто поглинув магію.

— Як це можливо?! — здивовано вигукнула королева.

— Що таке? Ти вражена чи просто злишся, що я сильніший за тебе? — хизувався Даксіон.

— Ти не сильніший. Це не твоя сила — це сила Майри! — відповіла Діладель і кинула всю свою магію на брата.

Даксіон витримав удар, хоча на його обличчі з’явилися подряпини, а з носа потекла кров. Він витер її пальцем, подивився і зловісно усміхнувся.

— Ну все, тепер моя черга.

Його тіло запалало червоним полум’ям, очі блищали, а волосся засяяло незвичним світлом. Він підняв Діладель у повітря, затиснувши її магічними руками, і кинув із величезної висоти.

— Я зробив це так само, як ти зробила з моєю смертю. — Його голос був наповнений злістю.

Королева впала. Її магія захистила від миттєвої смерті, але вона лежала на землі ледь жива.

— Я не вб’ю тебе зараз, — холодно промовив Даксіон. — Ти страждатимеш довго.

Ксар, Едеріта та Серіана підбігли до Діладель першими. Всі інші були занадто далеко, щоб встигнути надати допомогу.

— Діладель, тримайся, — сказала Серіана, ледве стримуючи сльози.

— Мамо, — прошепотіла Ед, міцно тримаючи руку матері, ніби це могло її врятувати.

— Не треба… — ледь чутно сказала королева, а Ксар підняв її голову, підтримуючи, щоб їй було зручніше.

Діладель важко вдихнула і прошепотіла:
— Забудьте про мене… Краще зупиніть Даксіона.

— Я можу спробувати тебе вилікувати! У мене є сила повертання до життя. Якщо буде потрібно, я це зроблю, — наполягала Серіана.

— Ні… Якщо мій час настав, то так і має бути, — твердо відповіла королева.

— Але ж, мамо… — зі сльозами в голосі сказала Ед.

— Я все сказала, — тихо, але впевнено промовила Діладель.

— Я не розумію, мамо! Ти хочеш залишити нас одних?! — голос Ксара тремтів від люті та болю.

Діладель подивилася на них із останньою ніжністю.
— Боги все вирішили. Я люблю вас…

Вона заплющила очі назавжди.

— Ні, ні, ні! — закричала Едеріта, намагаючись утримати сльози, але це було марно.

— Мамо! Мам! — голос Ксара був сповнений відчаю, він трусив її тіло, але все було марно.

Серіана застигла, сидячи на землі, і дивилася в одну точку, не зрушуючи з місця.

— Серіано, спробуй її оживити! — благала Ед, хлипаючи.

У руках ельфійки з’явилася флейта. Вона почала грати, вкладаючи в мелодію всю свою силу та відчай. Але це не допомогло. Через кілька хвилин гри Серіана опустила інструмент, її руки тремтіли від безсилля.

— Її душа не дозволяє. Вона вирішила залишитися у вічному спокої, — прошепотіла дівчина, не підводячи погляду.

Раптом із-за пагорба до них підійшов Даксіон.

— О, Серіано! А я саме збирався вбити тебе наступною, — сказав він із нахабною посмішкою.

— Ти… — прошипів Ксар, його голос тремтів від люті.

— Зомбі недороблене, — зневажливо промовила Едеріта, її очі палали ненавистю.

— Байдуже, — відповів Даксіон і почав промовляти заклинання, але не встиг. Його тіло завмерло, а потім упало на землю.

— Що це таке?! — здивовано запитала Серіана.

Ксар повільно підійшов до тіла, нахилився, щоб роздивитися, і побачив, як Даксіон почав розчинятися в повітрі.

— Ляльки не можуть існувати без свого ляльковода, — пояснив Ксар, його голос звучав гнівно та сумно водночас.

І хлопець пішов до дядька дивиться, а той по троху зникає, як це буває коли сам ляльковод мертвий, то і його ляльки рухатися не можуть.

                                     * * *

Майра не поступалася Кейсі, а Кейсі не відступала. Їхня битва тривала, кожна атака однієї була зустрінута контратакою іншої. У Кейсі була перевага — вона хранителька, і її сила перевищувала силу звичайної чаклунки в сотні разів. Але Майра мала досвід, хитрість і магію, які вона відточувала роками. Обидві були настільки могутніми, що їхня сутичка могла обернутися катастрофою для всього світу. Проте перемогти мала лише одна.