Розділ 5. Місто Єдинорогів Частина 11.

Пройшло дві години, і друзі вже дійшли до дуже гарної галявини, на якій бігали, гралися та лежали єдинороги.

– Вони прекрасні, – сказала Кейсі.

– Ага, – відповіла Серіана, ніби не погоджуючись. Потім вона взяла камінець, який піднявся над її долонею, і запустила його в одного з єдинорогів, які лежали спиною до них.

Єдиноріг миттєво перетворився на високого хлопця з блакитними очима і світло-блакитним волоссям.

– Хто це зробив?! – запитав хлопець, трохи роздратований. Він оглянув друзів і побачив Серіану. – Ага, ельфійко, це ти зробила. Я навіть не здивований.

– Що? Єдиноріжку, ну раз ти не здивований, хочеш, я в тебе камінь побільше кину? – сказала Серіана, піднімаючи у повітрі досить великий камінь.

Хлопець легко посміхнувся й відповів:

– Все така ж нахабна, як завжди.

– Все такий же лінивий і безрозсудний, як і був, – сказала Серіана, додавши: – Цим ти мене й дратуєш.

Після цих слів на обличчі хлопця з'явився легкий вираз «я не здивований».

– Слухай, ельфійко, а ти що, підросла? Я вже бачу твою голову, – підколов він її, адже його зріст був близько 183 сантиметрів.

– А ти частіше падай з небес на землю, і будеш бачити мене повністю, – з сарказмом відповіла Серіана, косо подивившись на нього.

Раптом до них підбіг ще один єдиноріг, який також перетворився на людину. Це була дівчина, дуже схожа на хлопця. Вона мала світло-блакитні очі, але не зовсім голубі, і була копією брата, хоча на два роки молодша.

– О, Серіана! – сказала вона з переможною усмішкою.

– Привіт, Ед, – відповіла Серіана, використовуючи скорочену форму імені Едеріта, хоча ці дві дівчини не дуже любили одна одну. Едеріта формально називала її повним ім’ям, а Серіана зверталася до неї як до подруги.

Переможна усмішка швидко зникла з обличчя Едеріти.

– Ну, коротко кажучи, ці люди позаду мене – так звані хранителі, – зазначила Серіана.

– Оо… Батько казав, що вони вже з’явилися, – додав хлопець-єдиноріг і продовжив: – Я – Ксардіор, але для друзів просто Ксар.

– Приємно познайомитися, я Кейсі, а це Ліана і Джастін, – представила друзів Кейсі.

– Давненько я не чула людських імен, – сказала Едеріта.

– Що ж, якщо ми всі перезнайомилися, можемо вирушати до нашого міста, – запропонував Ксардіор.

– Я швидко поясню, що робити, – почала Ед. – Зараз ми з Ксаром перетворимося на єдинорогів, і ви сядете на нас, щоб дістатися до міста. Взагалі, у нас є спеціальні транспортні єдинороги для перевезення людей, але вони зламані, тому веземо вас ми…

– Ну, вони зрозуміли, давайте швидше, – перебила Серіана.

– Слухай, ельфійко, не нахабній. Зараз тут залишайся, – звернувся до неї Ксар і продовжив: – А ще, оскільки Ед – дівчина і молодша за нас, вона повезе одного, а я – двох.

– У мене питання, – втрутилася Ліана. – По-перше, як ти дізнався, скільки нам років, а по-друге, хтось залишиться тут?

– Скільки вам років, я дізнався від батька. А щодо другого – так, хтось залишиться тут, але ми, звісно, повернемося за ним… можливо, – жартував Ксар. – І це буде ельфійка.

Після цього хлопець із сестрою швидко перетворилися на єдинорогів, посадили підлітків собі на спини й полетіли вгору.

– АХ ТИ Ж ЄДИНОРІГ НЕДОРОБЛЕНИЙ! – кричала Серіана їм услід. А потім помітила, що всі єдинороги різко зникли. У цей момент перед нею з’явився Аір.

– О, Сері! – сказав хлопець.

– Аір? Я, звісно, знала, що ти стежиш за цими недохранителями, але навіщо? – запитала Серіана.

– Мене сестра попросила, але я їй не все розповідаю, ти сама це знаєш, – відповів Аір.

– А, ну так, це зрозуміло. Але ти зараз зі мною говориш, бо щось хочеш, так?

– Ну ти що, серйозно думаєш, що я такий поганий брат, що розмовляю з тобою тільки заради вигоди?

– Давай так: ти самоназваний брат. А ще… Ну добре, я так не вважаю, але зараз ти точно щось від мене хочеш.

Аір помовчав і здався:

– Добре, ти мене розкусила. Ти й сама знаєш, що заходити на чужу територію без контролю не можна. Я хочу, щоб ти в місті єдинорогів замість мене простежила за ними.

– Я подумаю, – сказала Серіана.

– Ну, будь ласка, – благав Аір.

– Тільки якщо ти принесеш мені цукерки з яскравих бобів.

– Ах ти ж… Ну добре, домовилися.

У небі стало чутно, як хтось наближається.

– Це єдиноріг, – помітила Серіана.

Аір швидко зник у лісі. Це був Ксар.

– Ну що, ельфійко, як бачиш, я за тобою повернувся, не дуже хотів, але що поробиш.

– Ти не міг ще довше літати? – скаржилася Серіана.

– Слухай, зараз взагалі нікуди не полетиш, – серйозно сказав Ксар.

– Ну добре, єдиноріжку, твоя взяла, – не дуже приязно відповіла Серіана, застрибнула на єдинорога, і той одразу ж полетів.

Через три хвилини вони вже залітали до повітряної арки, де їх усі чекали. Коли Ксар мав приземлитися, він у повітрі перетворився на людину, щоб Серіана впала, але вона вчасно зістрибнула, зробивши сальто назад.

– Що, вирішив убити єдиноріг недороблений? – промовила ельфійка з переможною усмішкою.

– Якби хотів убити, давно б це зробив, – відповів хлопець.

– Ага, звісно, – з сарказмом відповіла Серіана.

– Ем… Ну, ви закінчили? – запитала Едеріта. – Тоді вітаю наших нових гостей у місті єдинорогів!

– Що ж, зараз ми підемо до палацу, але спочатку пройдіть маленький контроль. І ти, Сері, теж повинна, – сказала Ед, помітивши, як Серіана вже за іншою стороною контролю.

– Не зобов’язана, – відповіла Сері.

– Ні, зобов’язана, – втрутився Ксар.

– Ні, Діладель дала мені право не проходити контроль, тому все, – хизувалася Серіана.

– Агрх, ну добре. Хранителі, давайте ви пройдете контроль, і ми підемо до палацу, – обурено сказав Ксар, звертаючись до інших.

– Так, давайте, – погодився Джастін.

А Кейсі з Ліаною мовчали, оскільки вони досі не розуміли, хто така Діладель. Їм було дуже цікаво спостерігати за тим, як Серіана і Ксардіор жартують один над одним.