Розділ 4. Місто Ельфів Частина 9.

– Друзі пішли далі, – нагадав собі Джастін. Пройшло вже півтори години, і підлітки нарешті дійшли до місця призначення.

– Хм… що це за звук? Ніби хтось на флейті грає, – зауважила Ліана.

– О, і правда, – погодився Джастін.

І вони побачили дівчину невеликого зросту, десь 157-160 сантиметрів. Волосся у неї було коричневе, але з одним нюансом: з одного боку була фіолетова прядка, а з іншого — зелена. Її очі переливалися з одного кольору в інший. Дівчина сиділа на великому камені, який стояв біля старовинної арки з дверима, але за нею було порожньо, просто ліс. Ніякого паркану, тільки арка і величезний камінь, на який підлітки мусили піднімати голову, щоб його побачити. Вона грала мелодійно на флейті, ніби давала життя комусь чи чомусь. Потім дівчина зістрибнула з каменю, продовжуючи грати, і зав’ялі квіти навколо знову почали повертатися до життя. Але раптом вона припинила грати.

— Хто ви такі? — серйозно спитала дівчина, раптом змінившись із розслабленої на королеву.

— Ми? Ми нові хранителі, — відповіла Ліана.

— Хранителі? Та ну, серйозно? — з недовірою промовила дівчина.

— Хто ти така? — запитала Кейсі.

— Незнайомцям і підозрілим особам я не відповідаю.

— Чому ти нам не віриш? У нас же є магічна книга, — сказав Джастін.

— Ви могли її начаклувати чи ще щось таке, — відказала дівчина.

У цей момент з арки вийшла сім’я: чоловік, жінка, хлопець років шести, дівчинка на руках у матері та ще одна дівчина постарше, зростом приблизно 167 сантиметрів, із жовтими очима і зеленим волоссям із жовтим відтінком.

— Серіана, годі, — сказав чоловік, звертаючись до дівчини, а потім продовжив: — Що ж, ми чекали на вас. Я Едірт, король ельфів, це моя дружина Ріана, це Рамона, сестра-близнючка Серіани, а це хлопчик Роут, і наймолодша — Кріада.

— Вибачте за Серіану, вона рідко кому довіряє, адже вона найстарша з дітей, — вибачилася королева Ріана.

— Нічого страшного, — відповіла Кейсі.

— Які ви всі незвичайні, такі гарні, — мило сказала Рамона, аж занадто мило.

— Що ж, ми раді, що нові хранителі одного віку з нашими Серіаною та Рамоною, — додав король.

— Я сподіваюся, дорога до нас не завдала вам клопоту? — запитала королева, турбуючись про підлітків.

— Ну, можливо, трохи, — відповів Джастін.

— Ой, а як вас звати? Бо, як я розумію, ви не встигли представитися моїй сестрі, — спитала Рамона і кинувши погляд на Серіану, яка стояла з дуже серйозним виразом обличчя, розглядаючи друзів.

— Я Кейсі, а це Джастін і Ліана, — відповіла Кейсі.

— Кхм, — прокашлялася книга.

— І, звісно ж, магічна книга, — поправилася Кейсі.

— Приємно познайомитися, — сказала Рамона, посміхнувшись.

— Так, я все розумію, але гадаю, нам краще зайти до міста, адже тут можуть бути зайві вуха. Серіано, відкрий, будь ласка, арку, — попросив король.

— Мг, — закотивши очі, відповіла Серіана. Вона підійшла до арки, взяла флейту й почала грати. Після цього двері арки відчинилися, і дівчина зайшла до міста, яке сяяло, мов золоте, і всі інші пішли за нею.

— Ого, — вражено сказав Джастін, коли переходив на інший бік арки. 

То було золоте місто ельфів. Там усе було зроблено із золота: золоті річки, золотий палац, золоті дерева, і взагалі, усе навколо виблискувало золотом. Серіана зупиняється, повертається до інших, робить демонстративний реверанс, проводжаючи зверхньою усмішкою і каже:  

- Ласкаво прошу у місто ельфів! – дуже демонстративно сказала вона.  

- Ам.. так, дякую, Сері. А тепер бачите о ту найбільшу вежу? Це замок, і ми їдемо саме туди, – казав король.