Розділ 2. Остаточний наш світ Частина 5.

Коли підлітки виходили з порталу, вони несподівано опинилися на краєчку великого водоспаду, й всі разом впали в нього.

Першою отямилася Кейсі.
— Що за… Стоп, що це за місце таке?! — міркувала вголос дівчина.

А потім вона побачила Джастіна та Ліану, які лежали непритомні.
— ГЕЙ, НАРОД, З ВАМИ ВСЕ ДОБРЕ?! — перелякано спитала вона.

Друзі почали прокидатися:
— А що? Що таке? Дай поспати нормально, — відповів Джастін.

— Мені такий дивний сон наснився, ніби ми зайшли в портал і опинилися в іншому світі, — розповідала Ліана.

Кейсі глянула на неї здивовано, бо це ж усе реально, чи це просто її уява? Але Ліана швидко отямилася:
— Стоп, ЦЕ НЕ СОН! ДЕ МИ? МИ ЩО, РЕАЛЬНО ЗАЙШЛИ В ПОРТАЛ?!

— Не кричи, дай поспати, — бурмотів Джастін.

— ЯКЕ ЩЕ ПОСПАТИ? ТИ ДИВИСЬ НА НЬОГО! АГОВ, ПРОКИНЬСЯ ВЖЕ! — пробувала розбудити друга Ліана.

Кейсі вже набридло, що Джастін не прокидається, тому вона вирішила піти до маленького озера біля водоспаду, куди вони впали. Дівчина набрала трохи води в руки й пішла вилити її на хлопця.

— АААААААААААА! — прокинувся Джастін. — Що це таке?

— Я на тебе воду вилила, — відповіла Кейсі.

— Ти що??!! — здивувався хлопець.

— Ну, ти не прокидався, ще й у такій ситуації.

— Народ, це все, звісно, важливо, але… МИ В ІНШОМУ ВИМІРІ! ДЖАСТІН, ПІДНІМАЙСЯ ВЖЕ З ПІДЛОГИ Й ДУМАЙМО, ЩО РОБИТИ! — зауважила Ліана.

Хлопець швидко підвівся. Потім Кейсі підійшла до Ліани, а Джастін став поруч із нею. Вони стояли так, і не розуміли що відбувається, з подивом сказали:
— Де це ми?!..

– Та що не зрозуміло? Ви в іншому вимірі, – сказав ззаду голос жінки.

– КНИГА РОЗМОВЛЯЄ! – закричали Кейсі та Джастін.

– Я ж вам казала, – сказала Ліана.

– Але як ми вижили? Ми ж впали з такої висоти, – дивувався Джастін.

– Я вас урятувала, – хизувалася книга.

– Але як? – запитували Ліана і Джастін.

– Ооооойййй, скільки запитань… МАГІЄЮ я вас урятувала, МАГІЄЮ!

– Все окей, тепер моє питання: навіщо ми тут і для чого було відкривати портал? – запитала Кейсі.

– Ну по-перше, портал відчинили ви самі.

– Добреее, а по-друге, навіщо ми тут? – спитав Джастін.

– Ну що ж, розповім тоді я вам історію, – почала книга. – Колись у цьому світі жили чоловік і жінка. Чоловік був наймогутнішим у всьому нашому вимірі, звісно ж після хранителя. У них були діти – Майра і Аір. Була ця сім’я дуже щаслива, поки не почалася війна з сусідніми країнами. Тата Майри і Аіра відправили на поле бою як генерала. Діти плакали, а мати від них відвернулася, ніби ніколи їх не любила. Пройшло два роки. Війна закінчилася, Аіру вже два, а Майрі дванадцять. Їхній батько вижив, але коли він з солдатами повертався додому, на них хтось напав, і батька вбили. Коли мати дізналася про це, вона не виходила зі своєї кімнати місяць, а потім одного дня пішла геть і залишила дітей самих. З тих пір пройшло п’ятнадцять років, і Майра намагається знищити світ.

– Що, прям знищити світ? – питала Ліана.

– Ну, не зовсім знищити, але вона хоче створити його під себе, щоб знайти свою маму. Навіщо вона її шукає, не зрозуміло. Вона це планувала ще дванадцять років тому, коли були попередні хранителі, – відповіла книга.

– Попередні? Це там, де тітонька Джен? – спитала Кейсі.

– Джен Клаудіа Морган? Так, вона була особливою. Вона не була хранителькою, але сила в неї була велика, – відповіла книга.

– А скільки зараз тітоньці? – запитав Джастін.

– ну вона молодша за маму на 9 років, зараз їй 37, – відповіла Кейсі.

– А цій… як її там… А! Майрі, скільки їй років?

– Двадцять сім, – сказала Кейсі.

– А Аіру? – питала Ліана.

– Йому зараз сімнадцять, – відповіла знову замість книги Кейсі.

– А звідки ти знаєш? – дивувалася книга.

– Порахувала.

– А звідки ти знала, що Майрі двадцять сім? – питала Ліана.

– Коли війна закінчилася, Майрі було дванадцять, а Аіру два. Різниця у віці десять років, війна закінчилася п’ятнадцять років тому. Так і порахувала.

– Аааааа, – одночасно сказали Джастін і Ліана.

– Що ж, хай там як, але навіщо ми тут? – питав Джастін.

– Ну, я так розумію, ми повинні врятувати цей світ. - припустила Ліана

– Не тільки цей, а й ваш, – додала книга.

– Що? – перепитали друзі.

– Наші світи дуже сильно пов’язані.

– Як? – не закінчувала питання Ліана.

– Більше я вам не можу сказати, – відповіла книга.

– А чому? А ще, якщо ти провідник у цей вимір і знаєш усе, то чому не можеш переписати майбутнє або щоб тобі його переписали? – цікавився Джастін.

– Бо я не книга майбутнього чи щось таке. Через мене можна дізнатися минуле, але не переписати, і дізнатися все, крім майбутнього!

– О, а ти що, не знаєш, куди пішла мама Майри і Аіра? – запитала Ліана.

– Знаю, але я не можу це розказати, інакше хтось може постраждати.

– Постраждати? – перепитала Ліана.

– Так, – відповіла книга і додала: – Відійдіть трохи.

Книга почала говорити: „Мама Майри і Аіра пішла…” Але не встигла договорити, як із неї стрельнула дивна енергія фіолетового, темно-синього і чорного кольорів.

– ЩО ЗА… – не очікувала Кейсі.

– Я ж вам казала... Зараз Майра хоче викрасти мене (або захопити весь світ) і якимось чином витягти інформацію, де може бути їхня мати. Тепер єдине, що я можу сказати про майбутнє: „Будьте обережні, вас чекає нелегкий шлях”.