Пролог

Темрява. Густа, невидима, поглинаюча все довкола. Вона розтікалася коридорами, заповнювала кожен куточок древньої зали, огортала холодний камінь, мов жива сутність. У цьому просторі не було місця для часу – тут він завмирав, перетворюючи секунди в століття.

Замок стояв непорушно, схований від чужих очей, загублений між реальністю та забуттям. Його мури пам’ятали ті, хто приходив сюди раніше, хто намагався здобути силу, приховану в самому його серці.

Тиша порушилася ледь чутними кроками.

Жінка в довгому темному плащі йшла вузьким коридором, її постать майже розчинялася у сутінках. Обличчя ховав капюшон, а пальці ковзали по стінах, відчуваючи холод магічного каменю, що зберігав таємниці давно загиблих володарів. Вона знала цей шлях – щоразу, коли приходила сюди, він здавався їй коротшим, немов сам замок визнавав її своєю.

Вона увійшла до зали.

На чорному п’єдесталі, оточеному колами срібного пилу, лежала книга. Давня, темна, її обкладинка здавалася потрісканою, але варто було погляду затриматися на ній довше – вона виглядала так, ніби жила власним життям.

Жінка простягла руку.

Щойно її пальці торкнулися поверхні книги, залу пройняло ледь помітне тремтіння. Спалах, схожий на блискавку, пробіг по її шкірі, але вона не відсмикнула руки. Її губи розтягнулися у задоволеній усмішці.

— Настав час, — прошепотіла вона.

Але книга не відповідала.

Магія, що жила в її сторінках, була древньою і не визнавала тих, хто приходив із примусу. Жінка знала це, але була впевнена, що тепер, після стількох років, вона достатньо сильна, щоб підкорити її.

Вона відкрила книгу.

І в ту ж мить її тіло пронизав біль.

Невидима сила відкинула її назад, змусивши впасти на кам’яну підлогу. Темрява згустилася довкола, заповнюючи кожен куточок, кожен проміжок між повітрям та матерією.

— Ні — її голос відлунився порожнечею.

Книга обирала свого хранителя сама. І це була не вона.

Десь далеко, за межами цього місця, народжувалася нова доля.

Жінка зціпила зуби, підводячись на ноги. Вона знала, що ще не все втрачено. Що є хтось інший – той, кого книга обере. І якщо вона не змогла здобути її силою, то знайде спосіб взяти контроль над тим, хто отримає цю силу.

Її погляд спалахнув холодним світлом.

Книга зникла. Перейшла до іншого місця, туди куди буде важко добратися чаклунам, або іншим створінням.