Глава 10

ОФРИНА. 

Підіймаю очі, адже небо знову затягли темні хмари, що йдуть надто низько. Здалеку чути курликання журавлів, але мені їх не видно. 

— Оверку, забери коня, дай йому їсти, а ще принеси дров до каміна і можеш відпочивати. 

Спантеличено оглядаюся і бачу, що до нас наближається літній чоловік, одягнений у чорний одяг і такий же плащ. Обличчя його майже неможливо розгледіти, адже на голові в нього широкий капюшон. Чоловік мовчки забирає коня, а незнайомець звертається до мене. 

— Офрино, ходімо в будинок, бо зараз знову почнеться злива. 

Зітхаю та йду за чоловіком, бо дощ справді посилюється. 

Тільки встигли увійти у велетенську будівлю, як розпочалася справжня злива. Дивлюся у панорамне вікно великого передпокою, і здається, злива ще сильніша, ніж у лісі була — аж туман здіймається на бруківці. 

— Квітко, ходімо, тобі переодягнутися потрібно, — чую зовсім поруч голос, що лунає з турботою. — Ти мусиш зняти мокрі речі, аби справді не захворіти. 

Розгублено оглядаюся й, кліпнувши, спантеличено зауважую: 

— Але в мене немає одягу... 

— Не вигадуй, — видихає чоловік і просить: — а краще ходи за мною. 

Знову маю купу запитань, але, знявши взуття, йду за чоловіком. Ми, напевно, дійшли до середини велетенської зали з м’якими меблями і великою люстрою. Ця кімната скидається на велетенську бальну залу, що колись були у середньовічних замках. А головне — тут підлога натерта до блиску, і мої мокрі ноги роблять на ній сліди. 

Зупиняюся і, дивлячись у широку спину чоловіка, навіть не знаю, як його покликати, бо ж не знаю, як його звати. 

— Ей... — кличу і запинаюся. 

На щастя, цього вистачило, аби він зупинився й оглянувся. Його очі миттю округлилися, а голос зазвучав невдоволено: 

— Ти що робиш? Чого ти боса? 

— Мені дуже холодно в ноги... Кросівки ж мокрі, — тихо зізнаюся і винувато додаю: — А ще я наробила слідів... 

— Офрино, підлога іще холодна, ти ж застудишся... — зауважує чоловік і наближається до мене. 

Відчуваю, як моє серце калатає в шаленому ритмі. Не знаю, як розуміти його приближення. Він же може накричати на мене за те, що забруднила підлогу. Хоча в мене руки ростуть звідки треба — приберу.