Хранитель Серця

Незвані гості

 

Наступного дня плем’я повело Артема вглиб джунглів. Йому дали воду, ніж із кістяним руків’ям і суворе попередження: “Ліс не любить чужинців”.

Але перш ніж він устиг далеко зайти, почув крик. Він сховався за гіллям і побачив трьох озброєних чоловіків у військовій уніформі. Вони розмовляли англійською, їхня мова була різка.

— Вони близько, — сказав один, оглядаючи карту. — Якщо старі легенди правдиві, скарб десь біля цієї проклятої піраміди. Але треба позбутися місцевих.

Артем затамував подих. Його серце калатало так, ніби його теж могли почути. Це були найманці. Не моряки, не шукачі пригод — а професійні вбивці.

Він уже хотів відступити, та випадково наступив на суху гілку. Тріск луною рознісся джунглями.

Озброєні люди різко обернулися.

— Хтось тут є! — крикнув один із них.

Артем кинувся навтьоки, гілки різали йому обличчя, а позаду вже чулося:

— Схопіть його! Не дайте втекти!

Він біг, не озираючись, поки перед ним не відкрився темний вхід до печери. Не думаючи, він пірнув усередину.

Але там на нього чекало щось зовсім інше…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше