Частина 7

У місті як завжди вирувало життя. Через те, що сонце почало сідати за обрій набагато пізніше, то й життя в людей тривало майже до півночі.

Щойно ми входимо в місто, нас огортає достатком запахів і шуму. Ринок уже не працював, але все ще подекуди стояли бабусі та продавали яблука, булочки або мед, що залишилися. Там і тут вигукували купці з сусідніх держав, намагаючись продати різні заморські прикраси з Тхали або хустки з Орани.

Поруч із нами пробігає купка дітей, вони радісно сміються, намагаючись наздогнати одне одного, і зовсім не звертають уваги на інших дорослих, що тільки невдоволено хмуряться. Для них усе здається полем, де можна гратися і веселитися. На мить мені теж захотілося знову стати маленькою, коли мама з яскравими очима читала мені казки, коли я могла вільно гуляти лісом, уявляючи себе ким завгодно і не думаючи, що мені треба повертатися на тренування.

З моїх думок мене вивів Одар. Хлопець злегка постукав по моєму плечу, і коли я з питанням повернулася до нього, вказав у бік пекарні Сарата.

З неї гордо, піднявши підборіддя, виходила Стара Суїр. І поки вона повільно (і я впевнена навмисно), не поспішаючи проходила дорогою в бік своєї хатини, люди обережно поглядали в її бік і перешіптувалися.

Я вже було хотіла зірватися з місця, але раптово зупинилася. Мені було байдуже, що подумають про мене, якщо побачать, що я розмовляю зі старою жінкою, але ось Одар — це зовсім інша справа. У нього, як і в його батька, була гарна репутація в місті. І якщо враховувати, що і зовнішністю він обдарований вельми привабливою, прихильниць у нього вистачає. Однак якщо народ побачить, що він якшається поруч із місцевою божевільною старою бабою, та ще й із дивною донькою Совера, репутацію його буде зіпсовано.

— Ну, спасибі, що проводив. Я пішла, — швидко викарбовую я, і, розвернувшись, зриваюся з місця.

Ось тільки Одар виявився спритнішим, ніж я думала, тому тут же ловить мене за лікоть.

— Я, по-твоєму, йшов сюди, тільки щоб проводити маленьку принцесу? — друг театрально зітхає, і прикладає руку до грудей. Але потім його вираз вмить змінюється, і на губах розквітає їдка усмішка. — Занадто багато честі.

Одар за секунду оббігає мене і прямує до Старої Суїр. Тихо вилаявшись, теж зриваюся з місця й наздоганяю його в ту мить, коли друг розкриває рота, щоб пожартувати що-небудь.

Помітивши нас, Стара Суїр зупиняється і ледаче повертає голову до нас. Мене вона лише обдарувала слизьким поглядом, і можу заприсягтися всім, чим хочете, але вона точно закотила очі. А ось Одара вона почала оглядати з неприхованою цікавістю.

— Цікаво, — Суїр жмуриться, і підходить ближче до друга. Той не рухається і, судячи з його обличчя, ця ситуація теж чимало забавляє його. — І що ж тут робить син конюха? Мабуть Ігнату потрібно краще стежити за своїм нащадком.

— Гадаю, мій батько в змозі сам розібратися зі своїм... — Одар робить невеличку паузу, наче шукаючи відповідне слово, але зрештою вимовляє:

— Нащадком.

Весь цей час я стояла трохи осторонь, спостерігаючи за тим, що відбувається. Суїр хоч і виглядає, немов не від світу всього, але вона досить розумна і прониклива. Це одна з причин, чому я не відстала від неї, коли вона перший раз дала мені відворот поворот. Мені було цікаво з нею спілкуватися. І поки в неї гарний настрій, мені буде легше вивести її на розмову. Але ось тільки скептично налаштований Одар ніяк не допоможе мені дізнатися хоч якусь інформацію.

Потрібно терміново щось робити, поки вони не вчепилися один в одного.

— Я дивлюся у вас гарний настрій! — мій голос звучить надто награно, і в цей час я намагаюся протиснутися між Суїр і Одаром.

Жінка, нарешті, звертає свою увагу на мене і трохи відступає назад.

— Сподіваюся, у місті більше нічого страшного не відбувалося... — я трохи розслабляюся, коли й Одар робить крок назад.

— Ні. Але день ще не закінчився... — на її обличчі повільно розповзається усмішка, і, не дочекавшись відповіді, Суїр розвертається і прямує в бік своєї хатини.

Пам'ятаєте, я говорила, що мені цікаво спілкуватися з нею. Забудьте! Ця жінка до чортиків лякає мене!

Але мені все одно потрібно було з нею поговорити, тому, відкинувши сумніви, сідаю слідом за Суїр. І на мій подив, я чую, як Одар голосно зітхає, але все ж іде за мною.

— Минулого разу я ясно дала зрозуміти, що не збираюся тобі допомагати, — не озираючись, промовила Суїр.

— А я й не за цим до вас прийшла.

Замість відповіді жінка лише невдоволено пирхає, проте я все одно помічаю, що вона раз у раз скоса поглядає в мій бік. І як би мені не хотілося зараз трохи помститися їй, за те, що вона не захотіла мені допомагати і тримає в невіданні, вирішую відразу перейти до справи.

— Ви ж чули нові вказівки мого батька?

— Звичайно. Про це говорить усе місто.

— Що ви думаєте з приводу останнього іспиту? — не знаю навіщо, але останні слова я промовляю майже пошепки, наче це заборонена тема.

— Нічого, — сухо відповідає жінка. — Мене це не стосується.

— Але... а як же чорний олень?

— А що з ним?

— Думаєте, він і справді існує? — насторожено запитую я.

— Це не те запитання, яке ти хочеш мені поставити.

І не давши мені відповісти, жінка виривається вперед, і я тільки зараз помічаю, що ми вже прийшли до хатини. Я зриваюся на біг і наздоганяю її біля дверей у будинок. Але Суїр жестом руки зупиняє мене, а потім і зовсім запрошує увійти.

Злегка здивована, я повертаю голову в бік друга, але він лише киває, кажучи, що почекає на мене.

***

Усередині хатини все так само темно і пильно. І поки жінка надто повільно знімала хустку, а потім топила піч, я невідривно стежила за кожною її дією.

— Якщо хочеш, щоб я відповіла на твої запитання, перестань брехати.

Хрипкий голос Суїр занадто різко контрастував із тишею в хатині. Я незатишно потупцювала на місці, не наважуючись запитувати. Не знаю, чого саме боюся — того, що мої побоювання виявляться правдивими чи це на мене так ця жінка впливає.