Частина 5

Прокидаюся з першими променями сонця і на мій превеликий жаль, слабкість не минула. Тому майже цілий день я провела в ліжку.

Але завдяки цьому в мене було достатньо часу, щоб продумати план. Єдиний спосіб зупинити батька від убивства чорного оленя, якщо він, звісно, існує (але гадаю, що якщо існує й такий монстр, що напав на мене, то й чорний олень спокійно може ходити нашими лісами), це дожити до останнього випробування й самій зупинити це безумство. І так, саме дожити. Якось одного разу я побувала на першому випробуванні — Відвага. І те, що відбувалося на полі для випробування, було схоже на зіткнення двох зграй диких тварин. І наскільки я пам'ятаю, майже всі повернулися звідти зі зламаними ребрами і напівживі.

Мій єдиний шанс вижити і пройти це випробування — не заважати своїй команді, і ухилятися. А це я вмію найкраще.

Наступного дня я приступила до тренувань. Трістан був такий розлючений, коли дізнався, що мене відправляють на іспит, що я навіть на секунду образилася, що він не сприймає мене всерйоз. Однак я знаю, що він просто переживає за мене, тому не стала нічого говорити.

Тренування ми почали, як зазвичай, із розминки, і це виявилося складніше, ніж я думала. Все-таки, навіть після такої невеликої перерви, не просто повертатися в стрій.

Пробігши всього десять кіл, думала, що просто виплюну всі свої нутрощі назовні. Але я постійно згадую, для чого це роблю, і це чудово додає сил.

На диво з батьком я не бачилася, бо ні під час сніданку, ні під час обіду його не було. Мама хоч і намагалася поводитися як зазвичай, проте я помітила, що вона була злегка напружена.

Ближче до вечора вирішую вирушити в місто і поговорити зі Старою Суїр. Але я так і не змогла придумати достатньо хорошу причину, щоб вона вислухала мене. Видно, що стара жінка не має наміру допомагати людям, після того, як усі відвернулися від неї в найважчий час. І мені навіть страшно уявити, що вона відчувала в момент, коли залишилася зовсім одна і ніхто, ніхто не повірив їй.

Але я все одно так не можу. Я боюся, що це чудовисько з лісу вирішить вийти на полювання в місто. І тоді можуть загинути невинні, а я собі ніколи не пробачу того, що навіть не спробувала це зупинити.

Нехай вважають божевільною, мені вже все одно.

До міста я добираюся, коли сонце вже починає сідати. І на диво в самому місті порожньо, але коли я доходжу до площі, то здається, ніби там зібралися майже всі жителі. Кожен щось кричить, вигукує лайливі слова. Цікавість взяла гору, і я вирішую підійди ближче. Ось тільки як би я не намагалася, не можу протиснутися крізь натовп. Але мигцем мені вдалося розгледіти фігуру батька.

Що? А він що тут робить?

Батько не часто виходить у місто, тільки у свята, щоб поговорити з народом, або якщо трапляється щось серйозне. Сьогодні ніякого свята немає.

Значить, щось сталося.

— Бідна дівчинка... ще така молода... — справа чую тихі голосіння жінок. Вони зібралися в купку, і, приклавши руку до грудей, про щось перешіптуються.

Чудово, те, що потрібно, щоб дізнатися інформацію.

Роблю вигляд, ніби я дуже сильно зацікавлена в тому, що відбувається попереду, і обережно підходжу ближче.

— Кажуть, вона заміж за сина коваля збиралася, — ахнувши, жінки прикривають роти руками і починають хитати головою. — Чула, її дика тварина на шматки порвала.

— Та що ти!

— Ох!

Тварина? Ні, це неможливо. Не пам'ятаю, щоб тварина наважилася настільки, щоб пробратися в місто, навіть під покровом ночі. Можливо, що це було... те, що напало на мене?

У мене перехоплює подих, і відчуваю, що паніка потроху опановує мною. Стає важче дихати, тож я розвертаюся, і розштовхую людей, щоб дали мені пройти.

Раптово мене хтось хапає за руку і веде в бік будинків. Але я настільки ошелешена, що навіть не можу чинити опір.

— Заспокоїлася?

Піднімаю голову і зустрічаюся зі стурбованим обличчям Старої Суїр. Її кістлява рука все ще стискає мою, і для такої старої жінки хватка у неї, що треба.

Але тепер у мені прокидається злість, не тільки на себе, а й на неї. Адже вона теж усе знала, але вважала за краще мовчки відсиджуватися у своїй хатині.

— Адже це була не проста тварина, так? — кажу пошепки, і хапаю її за плечі.

Але замість відповіді вона лише хмикає, і, вирвавшись із моєї хватки, прямує геть.

— Ідеш? — не обертаючись, відрізає стара, а я немов прокидаюся від заціпеніння і рушаю слідом за нею.

Ми вдало минаємо скупчення людей. Батько був так захоплений розмовою з людьми, що навіть не помітив мене, коли я проходила поруч.

***

У хатині так само темно, пахне пилом і вогкістю, ніби тут кілька днів ніхто не з'являвся.

Запустивши мене всередину, стара стала топити піч, а я весь цей час уважно стежила за кожним її кроком. Вона виглядає напрочуд спокійно, і мене починає це дратувати.

Жінка ніби не помічає моєї присутності, продовжуючи наводити лад у домі. І коли моє терпіння вичерпується, я різко стаю перед нею, не даючи зробити й кроку.

— Може, ви вже поясните мені? — піднявши брови, складаю руки на грудях, кажучи, що не зрушу з місця, поки вона мені все не розповість.

— Що ти хочеш від мене почути, дівчинко?

— Наприклад, те, що трапилося з тією дівчиною з міста це...

— Так. Це зробив той монстр, що напав і на тебе, — сухо відповідає стара, і поки я лишаюся в розгубленості, обходить мене і починає готувати вечерю.

— І ви так спокійно говорите про це? — голос зривається і тепер він більше схожий на крик.

— А що ти хочеш, щоб я зробила? — так само продовжуючи готувати, каже стара.

— Ну... розповісти все. Або допомогти зловити це...

— Зловити... Ха! — вона усміхається, і відкинувши ніж убік, нарешті піднімає погляд на мене. — Я вже один раз намагалася. І знаєш, що з цього вийшло?!

Уперше за весь час, Суїр підвищує голос. Її очі блищать навіть у цьому темному приміщенні. У них стільки злості, ненависті й горя, що мені навіть стає її шкода.